1. Словник чужослів Павло Штепа

розсвітати

Благословлятися, благословитися на день, дніти, заднювати, задніти, наднювати, надніти, поднювати, подніти, займатися, зайнятися на день, зоріти, визорювати, визоріти, зізорювати, зізоріти, позорювати, позоріти, розвиднюватися, розвиднітися, світати, висвітувати, висвітнути, зісвітувати, зісвітнути, освітувати, освітнути, посвітати, свінути, висвінувати, висвінути, засвінувати, зісвінути, насвінувати, насвінути, посвінувати, посвінути, див. світлити

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсвітати — розсвіта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розсвітати — див. розвиднятися Словник синонімів Вусика
  3. розсвітати — -ає, недок., розсвінути, -не; мин. ч. розсвів, -віла, -віло і розсвінув, -нула, -нуло; док. 1》 Ставати світлішим, яснішим із настанням світанку. 2》 безос. Наставати (про світанок); світати, розвиднятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розсвітати — РОЗСВІТА́ТИ, а́є, недок., РОЗСВІНУ́ТИ, не́; мин. ч. розсві́в, віла́, ло́ і розсвіну́в, ну́ла, ло; док. 1. Ставати світлішим, яснішим із настанням світанку. Зоря розсвітала, день починав біліти (Марко Вовчок); От ранок розсвіта. Словник української мови у 20 томах
  5. розсвітати — СВІТА́ТИ безос. (про настання світанку, ранку), РОЗВИДНЯ́ТИСЯ, РОЗВИ́ДНЮВАТИСЯ, СІРІ́ТИ, ДНІ́ТИ, РОЗСВІТА́ТИ, РОЗСВІТАТИСЯ, СВІТЛІ́ТИ, СВІТЛІ́ШАТИ, ЯСНІ́ТИ, ЗОРІ́ТИ, ЗОРЯ́ТИ розм., МРІ́ТИ. — Док.: розвиднитися, розсвіну́ти, посвітлі́ти, посвітлі́шати. Словник синонімів української мови
  6. розсвітати — Розсвіта́ти, -та́є; розсвіну́ти, -не́, -ну́ло Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розсвітати — РОЗСВІТА́ТИ, а́є, недок., РОЗСВІНУ́ТИ, не́; мин. ч. розсві́в, віла́, ло́ і розсвіну́в, ну́ла, ло; док. 1. Ставати світлішим, яснішим із настанням світанку. Зоря розсвітала, день починав біліти (Вовчок, І, 1955, 192); От ранок розсвіта. Словник української мови в 11 томах
  8. розсвітати — Розсвітати, -тає гл. безл. Разсвѣтать. Чи то зоря розсвітає, чи полуднє гріє? Чуб. V. 2. Словник української мови Грінченка