розсвітати

СВІТА́ТИ безос. (про настання світанку, ранку), РОЗВИДНЯ́ТИСЯ, РОЗВИ́ДНЮВАТИСЯ, СІРІ́ТИ, ДНІ́ТИ, РОЗСВІТА́ТИ, РОЗСВІТАТИСЯ, СВІТЛІ́ТИ, СВІТЛІ́ШАТИ, ЯСНІ́ТИ, ЗОРІ́ТИ, ЗОРЯ́ТИ розм., МРІ́ТИ. — Док.: розвиднитися, розсвіну́ти, посвітлі́ти, посвітлі́шати. Почало світати... Зорі меркли у синьому небі, само воно біліло (Панас Мирний); Благаю Бога, щоб світало, Мов волі, світу сонця жду (Т. Шевченко); Розвиднялось. Світлішало небо, бліднули зорі (О. Іваненко); Іще надворі й не сіріє, А Клим уже до річки йде (С. Воскрекасенко); Гості роз'їхались вже, як дніло надворі (І. Нечуй-Левицький); На сході починає світліти. Яскравіше вимальовуються корпуси і димар тартака (С. Чорнобривець); На сході світлішало (З. Тулуб).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсвітати — розсвіта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розсвітати — див. розвиднятися Словник синонімів Вусика
  3. розсвітати — -ає, недок., розсвінути, -не; мин. ч. розсвів, -віла, -віло і розсвінув, -нула, -нуло; док. 1》 Ставати світлішим, яснішим із настанням світанку. 2》 безос. Наставати (про світанок); світати, розвиднятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розсвітати — Благословлятися, благословитися на день, дніти, заднювати, задніти, наднювати, надніти, поднювати, подніти, займатися, зайнятися на день, зоріти, визорювати, визоріти, зізорювати, зізоріти, позорювати, позоріти, розвиднюватися, розвиднітися, світати... Словник чужослів Павло Штепа
  5. розсвітати — РОЗСВІТА́ТИ, а́є, недок., РОЗСВІНУ́ТИ, не́; мин. ч. розсві́в, віла́, ло́ і розсвіну́в, ну́ла, ло; док. 1. Ставати світлішим, яснішим із настанням світанку. Зоря розсвітала, день починав біліти (Марко Вовчок); От ранок розсвіта. Словник української мови у 20 томах
  6. розсвітати — Розсвіта́ти, -та́є; розсвіну́ти, -не́, -ну́ло Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розсвітати — РОЗСВІТА́ТИ, а́є, недок., РОЗСВІНУ́ТИ, не́; мин. ч. розсві́в, віла́, ло́ і розсвіну́в, ну́ла, ло; док. 1. Ставати світлішим, яснішим із настанням світанку. Зоря розсвітала, день починав біліти (Вовчок, І, 1955, 192); От ранок розсвіта. Словник української мови в 11 томах
  8. розсвітати — Розсвітати, -тає гл. безл. Разсвѣтать. Чи то зоря розсвітає, чи полуднє гріє? Чуб. V. 2. Словник української мови Грінченка