1. Словник української мови в 11 томах

розсвітати

РОЗСВІТА́ТИ, а́є, недок., РОЗСВІНУ́ТИ, не́; мин. ч. розсві́в, віла́, ло́ і розсвіну́в, ну́ла, ло; док.

1. Ставати світлішим, яснішим із настанням світанку.

Зоря розсвітала, день починав біліти (Вовчок, І, 1955, 192);

От ранок розсвіта. Вітрець пахучий віє; Мір’ядами [міріадами] квіток дихнули вже поля (Крим., Вибр., 1965, 267);

Сон літньої ночі колись мені снився, Коротка та літняя нічка була, І сон був короткий, — він хутко змінився І зник, як на сході зоря розсвіла (Л. Укр., І, 1951, 90);

*Образно. Не розсвітав мій день сумний, Пригоди тисли невеселі, — І я блукав, мов навісний, Без крихти хліба та оселі (Граб., І, 1959, 206).

2. безос. Наставати (про світанок); світати, розвиднятися.

Гей, товаришу, вставай, Розсвітає..! (Шер., Щастя.., 1951, 62);

Так рано встала, що аж на порозі розсвінуло (Номис, 1864, № 13900);

Устала [Маруся] (бо вже і розсвіло) і зараз прийнялась поратись (Кв.-Осн., II, 1956, 52);

*Образно. Мій Осипе, веселий мій друкарю, Мерщій, мерщій на світі б розсвіло! (Бажан, Роки, 1957, 308).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсвітати — розсвіта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розсвітати — див. розвиднятися Словник синонімів Вусика
  3. розсвітати — -ає, недок., розсвінути, -не; мин. ч. розсвів, -віла, -віло і розсвінув, -нула, -нуло; док. 1》 Ставати світлішим, яснішим із настанням світанку. 2》 безос. Наставати (про світанок); світати, розвиднятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розсвітати — Благословлятися, благословитися на день, дніти, заднювати, задніти, наднювати, надніти, поднювати, подніти, займатися, зайнятися на день, зоріти, визорювати, визоріти, зізорювати, зізоріти, позорювати, позоріти, розвиднюватися, розвиднітися, світати... Словник чужослів Павло Штепа
  5. розсвітати — РОЗСВІТА́ТИ, а́є, недок., РОЗСВІНУ́ТИ, не́; мин. ч. розсві́в, віла́, ло́ і розсвіну́в, ну́ла, ло; док. 1. Ставати світлішим, яснішим із настанням світанку. Зоря розсвітала, день починав біліти (Марко Вовчок); От ранок розсвіта. Словник української мови у 20 томах
  6. розсвітати — СВІТА́ТИ безос. (про настання світанку, ранку), РОЗВИДНЯ́ТИСЯ, РОЗВИ́ДНЮВАТИСЯ, СІРІ́ТИ, ДНІ́ТИ, РОЗСВІТА́ТИ, РОЗСВІТАТИСЯ, СВІТЛІ́ТИ, СВІТЛІ́ШАТИ, ЯСНІ́ТИ, ЗОРІ́ТИ, ЗОРЯ́ТИ розм., МРІ́ТИ. — Док.: розвиднитися, розсвіну́ти, посвітлі́ти, посвітлі́шати. Словник синонімів української мови
  7. розсвітати — Розсвіта́ти, -та́є; розсвіну́ти, -не́, -ну́ло Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. розсвітати — Розсвітати, -тає гл. безл. Разсвѣтать. Чи то зоря розсвітає, чи полуднє гріє? Чуб. V. 2. Словник української мови Грінченка