самодержець

Значення в інших словниках

1. самодержець — самоде́ржець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. самодержець — -жця, ч. Необмежений у своїй владі самодержавний правитель; монарх. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самодержець — САМОДЕ́РЖЕЦЬ, жця, ч. Не обмежений у своїй владі самодержавний правитель; монарх. З іронією говорить [Т. Шевченко] про обожнювання царськими блюдолизами самодержців (з наук. літ.); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
4. самодержець — МОНА́РХ (самовладний голова держави), ВІНЦЕНО́СЕЦЬ заст., ПОРФІРОНО́СЕЦЬ заст., КЕ́САР заст., ЦЕ́ЗАР заст.; ЦІ́САР (ЦЕ́САР) заст. (перев. в Австро-Угорщині); ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст. (володар, що має права такого голови держави); САМОДЕ́РЖЕЦЬ, АВТОКРА́Т книжн. Словник синонімів української мови
5. самодержець — Самоде́ржець, -де́ржця, -жцеві, -жцю! -де́ржці, -жців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. самодержець — САМОДЕ́РЖЕЦЬ, жця, ч. Не обмежений у своїй владі самодержавний правитель; монарх. З іронією говорить [Т. Шевченко] про обожнювання царськими блюдолизами самодержців (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 168); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
7. самодержець — Самодержець, -жця м. = самодержавець. К. Кр. 19. К. Бай. 27. Московський самодержець. К. ПС. 128. Словник української мови Грінченка