самодержець
САМОДЕ́РЖЕЦЬ, жця, ч. Не обмежений у своїй владі самодержавний правитель; монарх.
З іронією говорить [Т. Шевченко] про обожнювання царськими блюдолизами самодержців (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 168);
*У порівн. Помреж [помічник режисера], коли тримав вже в руках свої атрибути верховної влади на кону, був невмолимий, як самодержець (Смолич, Театр.., 1940, 125).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самодержець — самоде́ржець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- самодержець — -жця, ч. Необмежений у своїй владі самодержавний правитель; монарх. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самодержець — Володар, владар, див. автократ, омніпотент, суверен, диктатор Словник чужослів Павло Штепа
- самодержець — САМОДЕ́РЖЕЦЬ, жця, ч. Не обмежений у своїй владі самодержавний правитель; монарх. З іронією говорить [Т. Шевченко] про обожнювання царськими блюдолизами самодержців (з наук. літ.); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
- самодержець — МОНА́РХ (самовладний голова держави), ВІНЦЕНО́СЕЦЬ заст., ПОРФІРОНО́СЕЦЬ заст., КЕ́САР заст., ЦЕ́ЗАР заст.; ЦІ́САР (ЦЕ́САР) заст. (перев. в Австро-Угорщині); ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст. (володар, що має права такого голови держави); САМОДЕ́РЖЕЦЬ, АВТОКРА́Т книжн. Словник синонімів української мови
- самодержець — Самоде́ржець, -де́ржця, -жцеві, -жцю! -де́ржці, -жців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- самодержець — Самодержець, -жця м. = самодержавець. К. Кр. 19. К. Бай. 27. Московський самодержець. К. ПС. 128. Словник української мови Грінченка