світляк

Значення в інших словниках

1. світляк — світля́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. світляк — -а, ч., ент. Невеликий жук, який світиться в темряві. || перев. мн., перен., рідко. Блиск очей, вогник. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. світляк — СВІТЛЯ́К, а́, ч. Невеликий жук, який світиться в темряві. Зирнула [пані Олімпа] вниз: довкола понурою стіною стоять сумерки [сутінки] попід розлогими деревами, літають світляки, мов золоті іскорки (І. Словник української мови у 20 томах
4. світляк — СВІТЛЯ́К (жук, який світиться в темряві), СВІТЛЯЧО́К, БЛИЩА́К. Лісова земля оживилася світляками, що блистіли на її темному тлу, немов краплі світла (О. Кобилянська); Метушилися летючі світлячки в пошуках здобичі (М. Словник синонімів української мови
5. світляк — СВІТЛЯ́К, а́, ч., ент. Невеликий жук, який світиться в темряві. Зирнула [пані Олімпа] вниз: довкола понурою стіною стоять сумерки [сутінки] попід розлогими деревами, літають світляки, мов золоті іскорки (Фр. Словник української мови в 11 томах