світляк
СВІТЛЯ́К (жук, який світиться в темряві), СВІТЛЯЧО́К, БЛИЩА́К. Лісова земля оживилася світляками, що блистіли на її темному тлу, немов краплі світла (О. Кобилянська); Метушилися летючі світлячки в пошуках здобичі (М. Трублаїні); З-під них (весел) скакали вогні. Дрібні, маленькі, зелені, як блищаки в петрівчані ночі (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- світляк — світля́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- світляк — -а, ч., ент. Невеликий жук, який світиться в темряві. || перев. мн., перен., рідко. Блиск очей, вогник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- світляк — (жук) блискавець, блищак, лискунчик, світунчок Словник чужослів Павло Штепа
- світляк — СВІТЛЯ́К, а́, ч. Невеликий жук, який світиться в темряві. Зирнула [пані Олімпа] вниз: довкола понурою стіною стоять сумерки [сутінки] попід розлогими деревами, літають світляки, мов золоті іскорки (І. Словник української мови у 20 томах
- світляк — СВІТЛЯ́К, а́, ч., ент. Невеликий жук, який світиться в темряві. Зирнула [пані Олімпа] вниз: довкола понурою стіною стоять сумерки [сутінки] попід розлогими деревами, літають світляки, мов золоті іскорки (Фр. Словник української мови в 11 томах