світляк
СВІТЛЯ́К, а́, ч., ент. Невеликий жук, який світиться в темряві.
Зирнула [пані Олімпа] вниз: довкола понурою стіною стоять сумерки [сутінки] попід розлогими деревами, літають світляки, мов золоті іскорки (Фр., VII, 1951, 121);
Сонні тюльпани тяглися з трави до місяця, в кущах здичавілої смородини тьмяно блимали зеленими ліхтариками світляки (Донч., III, 1956, 62);
*У порівн. Зайшло сонце. Перші зірки засвітилися в небі, мов світляки у листяному лісі (Шиян, Баланда, 1957, 171);
Єдиним місцем, де світляком блимало віконце, була автобусна станція біля траси (Дмит., Наречена, 1959, 152);
// перев. мн., перен., рідко. Блиск очей; вогник.
Вовки гасали зовсім близько, і то тут, то там блискотіли.. яскраві світляки їх зіниць (Тулуб, В степу.., 1964, 10).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- світляк — світля́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- світляк — -а, ч., ент. Невеликий жук, який світиться в темряві. || перев. мн., перен., рідко. Блиск очей, вогник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- світляк — (жук) блискавець, блищак, лискунчик, світунчок Словник чужослів Павло Штепа
- світляк — СВІТЛЯ́К, а́, ч. Невеликий жук, який світиться в темряві. Зирнула [пані Олімпа] вниз: довкола понурою стіною стоять сумерки [сутінки] попід розлогими деревами, літають світляки, мов золоті іскорки (І. Словник української мови у 20 томах
- світляк — СВІТЛЯ́К (жук, який світиться в темряві), СВІТЛЯЧО́К, БЛИЩА́К. Лісова земля оживилася світляками, що блистіли на її темному тлу, немов краплі світла (О. Кобилянська); Метушилися летючі світлячки в пошуках здобичі (М. Словник синонімів української мови