сержант

Значення в інших словниках

1. сержант — сержа́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. сержант — [сеиржант] -нта, м. (на) -нтов'і/-н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
3. сержант — -а, ч. В армії, міліції – звання або чин молодшого командного складу, а також особа, що має це звання. || іст. У дореволюційній армії 18 ст. – піхотний унтер-офіцер. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сержант — СЕРЖА́НТ, а, ч. В армії, міліції – звання або чин молодшого командного складу, а також особа, що має це звання. Пішовши в перші дні війни на фронт, Гончар воював рядовим солдатом, потім сержантом, був командиром обслуги батальйонного міномета... Словник української мови у 20 томах
5. сержант — сержа́нт (франц. sergent, від лат. serviens – службовець) військове звання молодшого командного складу Збройних Сил СРСР та в ряді ін. країн. В СРСР існують звання молодший С., сержант і старший сержант. Словник іншомовних слів Мельничука
6. сержант — Сержа́нт, -та; -жа́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. сержант — СЕРЖА́НТ, а, ч. В армії, міліції — звання або чин молодшого командного складу, а також особа, що має це звання. Пішовши в перші дні війни на фронт, Гончар воював рядовим солдатом, потім сержантом, був командиром обслуги батальйонного міномета... Словник української мови в 11 томах