1. Орфоепічний словник української мови

сержант

сержа́нт

[сеиржант]

-нта, м. (на) -нтов'і/-н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сержант — сержа́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. сержант — -а, ч. В армії, міліції – звання або чин молодшого командного складу, а також особа, що має це звання. || іст. У дореволюційній армії 18 ст. – піхотний унтер-офіцер. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сержант — Наддесятник, див. фельдфебель Словник чужослів Павло Штепа
  4. сержант — СЕРЖА́НТ, а, ч. В армії, міліції – звання або чин молодшого командного складу, а також особа, що має це звання. Пішовши в перші дні війни на фронт, Гончар воював рядовим солдатом, потім сержантом, був командиром обслуги батальйонного міномета... Словник української мови у 20 томах
  5. сержант — сержа́нт (франц. sergent, від лат. serviens – службовець) військове звання молодшого командного складу Збройних Сил СРСР та в ряді ін. країн. В СРСР існують звання молодший С., сержант і старший сержант. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. сержант — Сержа́нт, -та; -жа́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. сержант — СЕРЖА́НТ, а, ч. В армії, міліції — звання або чин молодшого командного складу, а також особа, що має це звання. Пішовши в перші дні війни на фронт, Гончар воював рядовим солдатом, потім сержантом, був командиром обслуги батальйонного міномета... Словник української мови в 11 томах