соратник

Значення в інших словниках

1. соратник — сора́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. соратник — [соратниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
3. соратник — -а, ч. 1》 Той, хто воює або воював разом з ким-небудь; товариш по зброї. 2》 Однодумець і товариш по боротьбі, суспільній діяльності. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. соратник — СОРА́ТНИК, а, ч. 1. Той, кого об'єднує з кимось спільна діяльність, спільні погляди, інтереси, цілі. По Щорса звитяжній дорозі веде юнаків Балабай, соратник Орленка .. Словник української мови у 20 томах
5. соратник — СОРА́ТНИК (людина, ідейно зв'язана з іншими людьми у спільній справі, боротьбі), ТОВА́РИШ, БРАТ, ПОБРАТИ́М, ПОМІЧНИ́К, СПОДВИ́ЖНИК книжн., СПОБО́РНИК книжн. Бойові соратники; (Руфін:) Я думав, .. Словник синонімів української мови
6. соратник — СОРА́ТНИК, а, ч. 1. Той, хто воює або воював разом з ким-небудь; товариш по зброї. По Щорса звитяжній дорозі веде юнаків Балабай, соратник Орленка… Сабуров, герої донецьких степів, гримлять по Вкраїні, як буря, з шаблюк, і гранат, і штиків… (Сос. Словник української мови в 11 томах