соратник
СОРА́ТНИК, а, ч.
1. Той, кого об'єднує з кимось спільна діяльність, спільні погляди, інтереси, цілі.
По Щорса звитяжній дорозі веде юнаків Балабай, соратник Орленка .. Сабуров, герої донецьких степів, гримлять по вкраїні, як буря, з шаблюк, і гранат, і штиків... (В. Сосюра).
2. Той, кого об'єднує з кимось спільна діяльність, спільні погляди, інтереси, цілі.
Ну, перш за все, – промовив Петро Чуров, соратник Юрія, присадкуватий космонавт з чорними меткими очима, – тут розкривається “закон дзеркала” як основний закон Щільного буття (О. Бердник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- соратник — сора́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- соратник — [соратниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- соратник — -а, ч. 1》 Той, хто воює або воював разом з ким-небудь; товариш по зброї. 2》 Однодумець і товариш по боротьбі, суспільній діяльності. Великий тлумачний словник сучасної мови
- соратник — Товариш боєвий, див. сподвижник Словник чужослів Павло Штепа
- соратник — СОРА́ТНИК (людина, ідейно зв'язана з іншими людьми у спільній справі, боротьбі), ТОВА́РИШ, БРАТ, ПОБРАТИ́М, ПОМІЧНИ́К, СПОДВИ́ЖНИК книжн., СПОБО́РНИК книжн. Бойові соратники; (Руфін:) Я думав, .. Словник синонімів української мови
- соратник — СОРА́ТНИК, а, ч. 1. Той, хто воює або воював разом з ким-небудь; товариш по зброї. По Щорса звитяжній дорозі веде юнаків Балабай, соратник Орленка… Сабуров, герої донецьких степів, гримлять по Вкраїні, як буря, з шаблюк, і гранат, і штиків… (Сос. Словник української мови в 11 томах