1. Словник чужослів Павло Штепа

спіх

Поквап, квапливість, поквапність, сквапність, хапанка, хапанина, хапатня, хапливість, похапливість, поспіх

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спіх — спіх іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. спіх — -у, ч. 1》 розм. Те саме, що поспіх 1). 2》 розм., рідко. Моторність, спритність. 3》 діал. Результат, успіх. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спіх — СПІХ, у, ч. 1. розм. Те саме, що по́спіх 1. За годину приїхав добродій Брянський. Той спіх, з яким він увійшов у господу, досить свідчив, що славетний лікар звик навіщати або дуже слабих, або занадто нетерплячих гонорових пацієнтів (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. спіх — ПО́СПІХ (поспішні дії; стан, настрій людини, яка поспішає), СПІХ розм., СПІ́ШКА розм., ХАПАНИ́НА розм., ХАПАТНЯ́ розм., ПО́КВАП діал. Без зайвого поспіху, розважно давав Богун свої накази (Я. Словник синонімів української мови
  5. спіх — Спіх, спі́ху, -хові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. спіх — СПІХ, у, ч. 1. розм. Те саме, що по́спіх 1. За годину приїхав добродій Брянський. Той спіх, з яким він увійшов у господу, досить свідчив, що славетний лікар звик навіщати або дуже слабих, або занадто нетерплячих гонорових пацієнтів (Л. Янов. Словник української мови в 11 томах
  7. спіх — Спіх, -ху м. Поспѣшность, скорость, спѣхъ, проворство. За дівкою було дуже багато снопів (нажатих), а св. Петро й каже: Господи милостивий, де цій дівці пара, шо вона має спіх такий? Грин. II. 145. У роботі багато сміху, — то мало спіху. Павлогр. Словник української мови Грінченка