суб'єкт

Значення в інших словниках

1. суб'єкт — Суб'єкт: — продавець [21] — продавець, прикажчик у крамниці [IV] — торговий службовець, прикажчик, офіціант [V] — Суб’єкт — польськ. subiekt < лат. Словник з творів Івана Франка
2. суб'єкт — суб'є́кт 1 іменник чоловічого роду, істота про особу суб'є́кт 2 іменник чоловічого роду організація; предмет судження; підмет Орфографічний словник української мови
3. суб'єкт — (пізнання) ФІЛ. істота; КН. людина, особа, індивідуум, індивід, (підозрілий) ЖМ. тип, п. птах, птаха, сов. фрукт, риба; ГРАМ. підмет. Словник синонімів Караванського
4. суб'єкт — [субйект] -та, м. (на) -тов'і/-т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
5. суб'єкт — СУБ'Є́КТ, а, ч. 1. філос. Істота, здатна до пізнання навколишнього світу, й до цілеспрямованої діяльності. Теорія пізнання не може абстрагуватися від тих суспільних і соціальних зв'язків, відносин, практики, в яких перебуває суб'єкт пізнання (з наук. Словник української мови у 20 томах
6. суб'єкт — -а, ч. 1》 філос. Істота, здатна до пізнання навколишнього світу, об'єктивної дійсності й до цілеспрямованої діяльності. 2》 книжн. Особа, група осіб, організація і т. ін., яким належить активна роль у певному процесі, акті. 3》 юр. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. суб'єкт — СУБ'ЄКТ (від лат. subjectum — те, що лежить внизу, знаходиться в основі) — 1) В широкому розумінні особа, організована група осіб, соціальна, етнічна та політична спільнота, суспільство в цілому, що здійснюють властиву їм діяльність... Філософський енциклопедичний словник
8. суб'єкт — ЛЮДИ́НА (особа як втілення високих моральних і інтелектуальних властивостей), ОСОБИ́СТІСТЬ, ІНДИВІДУА́ЛЬНІСТЬ, ЧОЛОВІ́К, ДУША́, ІНДИВІ́Д книжн., ІНДИВІ́ДУУМ книжн., СУБ'Є́КТ розм., ПЕРСО́НА уроч., заст., ірон.; ЕЛЕМЕ́НТ розм. (про особу перев. Словник синонімів української мови
9. суб'єкт — рос. субъект фізична або юридична особа, що здійснює економічну, господарську діяльність (людина, сім'я, підприємець, підприємство, компанія, держава). Eкономічна енциклопедія