суб'єкт

ЛЮДИ́НА (особа як втілення високих моральних і інтелектуальних властивостей), ОСОБИ́СТІСТЬ, ІНДИВІДУА́ЛЬНІСТЬ, ЧОЛОВІ́К, ДУША́, ІНДИВІ́Д книжн., ІНДИВІ́ДУУМ книжн., СУБ'Є́КТ розм., ПЕРСО́НА уроч., заст., ірон.; ЕЛЕМЕ́НТ розм. (про особу перев. з негативними рисами). Пушкін був людиною у найвищому значенні цього слова (М. Рильський); З роками пересвідчуєшся, що повноцінною особистістю можна називати лише того, хто віддає належне і роботі, й людям, і життю в найширшому розумінні цього слова (П. Загребельний); Багатогранне життя цієї великої російської індивідуальності (Горького) пройшло в складних глибоко повчальних умовах (І. Ле); І сам я в усій своїй діяльності бажав бути не поетом, не вченим, не публіцистом, а поперед усього чоловіком (І. Франко); — Де його військо? Жодної душі не видно в степу, хоча їх там.. безліч (О. Гончар); Кожен із них (літераторів), як справжній високорозвинений культурний індивід, має притаманні йому особливості (Я. Качура); Панасик справді був такий невиразний серед усього колективу, що навіть Кривохацькі в порівнянні з ним були яскравими індивідуумами (Ю. Збанацький); Бійці привели до них якогось загадкового суб'єкта, не то військового, не то цивільного (О. Гончар); — Ваша достойність, видко, не були ніколи послом і не знаєте, чим така персона різниться від посланця (Юліан Опільський); Чумака мало не на всіх зборах і нарадах гріють у хвіст і в гриву. Він і відсталий елемент, він і Ковалівку назад тягне (В. Кучер).

ОСО́БА перев. з означенням (людина як член суспільства; конкретна людина як носій яких-небудь індивідуальних властивостей, рис, певних характерних ознак), ОСОБИ́СТІСТЬ, ІНДИВІДУА́ЛЬНІСТЬ, ПЕРСО́НА, ПО́СТАТЬ, ФІГУ́РА, ІНДИВІ́ДУУМ книжн., ФІЗІОНО́МІЯ розм., СУБ'ЄКТ зневажл. Службова особа; Тося була таки міцного складу, проте чогось справляла враження ефірної особи, ніжної, як травинка (Ірина Вільде); Формування цільної, фізично і духовно розвиненої особистості не мислиме без творів світового мистецтва (з газети); У великих індивідуальностей великі вади. Формула, яку слід пам'ятати, коли оцінюєш себе (В. Дрозд); І тут доречно згадати про народного вчителя, головну персону, що спрямовує дитячі душі, про головного садівника людських душ (Ю. Яновський); Він був найколоритнішою постаттю у нашому студентському товаристві (з журналу); Тільки обдарований геніальною творчою силою могутній індивідуум Глінки міг створити "Івана Сусаніна" (М. Рильський); І. Франко сказав про Ю. Федьковича, що це "безперечно одна із найоригінальніших літературних фізіономій в нашій літературі" (з журналу); (Дюсенбаєв:) Наш полк висадився в цьому районі десантом. Ми пішли в розвідку і надибали одного суб'єкта (О. Левада).

ТИП зневажл. (людина з дивними або негативними рисами), ТИ́ПУС зневажл., ТИ́ПИК зневажл., СУБ'Є́КТ зневажл., ФРУКТ зневажл., СУ́БЧИК зневажл. Ференц над вухо пояснив лейтенантові, що суб'єкт з портфелем справді спекулянт.. Черниш теж бачив цього типа вдень. Він терся серед бійців, питав золота (О. Гончар); — Я ще й досі обличчя цього типуса перед собою бачу. Такий сопливий молодий хлопчак (В. Собко); — Побачите ось Фігурняка, що це за фрукт. Ви тільки придивіться до нього (О. Сизоненко).

ПІ́ДМЕТ грам., СУБ'Є́КТ. Підмет — головний, незалежний від інших член двоскладного речення (з наукової літератури); Суб'єкт — термін, який широко вживається переважно в західноєвропейському мовознавстві в такому ж значенні, як і підмет (з наукової літератури).