титан
Велетень, див. великан, гігант, богатир
Джерело:
Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Титан — Тита́н іменник чоловічого роду супутник Сатурна Орфографічний словник української мови
- титан — див. ВЕЛЕТЕНЬ. Словник синонімів Караванського
- титан — див. Великий; високий Словник синонімів Вусика
- титан — У старогрецькій міфології титани – божества, діти Геї (землі) і Урана (неба), що повстали проти олімпійців, очолюваних Зевсом, але були переможені. У переносному вживанні титан – людина виняткового розуму і обдарованості; титанічний – величезний; "бій титанів" – боротьба велетенських сил. Словник крилатих висловів
- титан — тита́н 1. Хімічний елемент, символ Ті, ат. н. 22; метал, дуже твердий, пластичний, хімічно стійкий. Застосовують у турбо- і суднобудуванні. 2. Найбільший з супутників планети Сатурн. Від імені давньогрецьких богів Титанів. Словник іншомовних слів Мельничука
- титан — ТИТА́Н¹, а, ч. 1. У старогрецькій міфології – божество з числа велетнів, які повстали проти богів Олімпу. [Неофіт-раб:] Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами, що просвіщав не словом, а вогнем (Леся Українка); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
- титан — I -а, ч. 1》 У давньогрецькій міфології – божество з числа велетнів, які повстали проти богів Олімпу. 2》 перев. чого, перен. Людина, що відзначається надзвичайною, величезною силою розуму, таланту; винятково видатна, героїчна особа. II -у, ч. Ti. Великий тлумачний словник сучасної мови
- титан — Ті, хіміч. елемент з атомним числом 22; сріблясто-сірий, твердий метал, відзначається високою механічною міцністю; стійкий до дії атмосферних чинників (пасивація); здатний поглинати гази (кисень, водень); міститься в мінералах у розпорошеному вигляді;... Універсальний словник-енциклопедія
- титан — ВЕ́ЛЕТЕНЬ (той, хто зробив або робить щось надзвичайне, що вимагає великих здібностей, праці, мужності; людина, надзвичайно видатна в певній галузі), ВЕ́ЛЕТ, ГІГА́НТ, ТИТА́Н. Роди нам, земле, юних серцем, о земле, велетнів роди! (П. Словник синонімів української мови
- титан — Титан, -на; -та́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- титан — ТИТА́Н¹, а, ч. 1. У старогрецькій міфології — божество з числа велетнів, які повстали проти богів Олімпу. [Неофіт-раб:] Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами, що просвіщав не словом, а вогнем (Л. Укр., II, 1951, 240); *У порівн. Словник української мови в 11 томах