1. Словник української мови в 11 томах

титан

ТИТА́Н¹, а, ч.

1. У старогрецькій міфології — божество з числа велетнів, які повстали проти богів Олімпу.

[Неофіт-раб:] Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами, що просвіщав не словом, а вогнем (Л. Укр., II, 1951, 240);

*У порівн. Хай буде кожний, як титан! Нам треба сили, сили, сили! (Сос., І, 1957, 413).

2. перев. чого, перен. Людина, що відзначається надзвичайною, величезною силою розуму, таланту; винятково видатна, героїчна особа.

Великий вождь і вчитель всіх трудящих, такий титан революційної мислі і дії, як Ленін, ніс марксистське вчення в маси (Цюпа, Україна.., 1960, 32);

Величний, хвилюючий образ Т. Г. Шевченка — титана поетичного слова, філософської мислі та революційної дії — постає перед поколіннями нової, вільної сім’ї радянських народів-братів (Мист., 2, 1961, 1);

Іван Франко належить до тих титанів людського духу, котрі становлять цілу епоху в культурному житті народу (Літ. Укр., 1.ІІІ 1966, 1).

ТИТА́Н², у, ч. Хімічний елемент, твердий метал сіро-сталевого кольору, який завдяки його високим механічним та антикорозійним властивостям використовується в авіа— та ракетобудуванні, суднобудуванні тощо.

На хімічній карті — періодичній системі — у 22-й клітині Д. І. Менделєєв розмістив елемент титан (Знання.., 3, 1972, 14);

У сталі недавно з’явився суперник — титан. Це справжній скарб для кораблебудівників. Міцний, як сталь, але легший від неї, титан не боїться морської води. У нього дуже висока стійкість проти корозії (Наука.., 11, 1961, 57).

ТИТА́Н³, а, ч. Великий кип’ятильник особливої конструкції.

— Тоді поганяй до титана і неси окріп (Рибак, Час.., 1960, 281).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Титан — Тита́н іменник чоловічого роду супутник Сатурна Орфографічний словник української мови
  2. титан — див. ВЕЛЕТЕНЬ. Словник синонімів Караванського
  3. титан — див. Великий; високий Словник синонімів Вусика
  4. титан — У старогрецькій міфології титани – божества, діти Геї (землі) і Урана (неба), що повстали проти олімпійців, очолюваних Зевсом, але були переможені. У переносному вживанні титан – людина виняткового розуму і обдарованості; титанічний – величезний; "бій титанів" – боротьба велетенських сил. Словник крилатих висловів
  5. титан — Велетень, див. великан, гігант, богатир Словник чужослів Павло Штепа
  6. титан — тита́н 1. Хімічний елемент, символ Ті, ат. н. 22; метал, дуже твердий, пластичний, хімічно стійкий. Застосовують у турбо- і суднобудуванні. 2. Найбільший з супутників планети Сатурн. Від імені давньогрецьких богів Титанів. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. титан — ТИТА́Н¹, а, ч. 1. У старогрецькій міфології – божество з числа велетнів, які повстали проти богів Олімпу. [Неофіт-раб:] Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами, що просвіщав не словом, а вогнем (Леся Українка); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  8. титан — I -а, ч. 1》 У давньогрецькій міфології – божество з числа велетнів, які повстали проти богів Олімпу. 2》 перев. чого, перен. Людина, що відзначається надзвичайною, величезною силою розуму, таланту; винятково видатна, героїчна особа. II -у, ч. Ti. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. титан — Ті, хіміч. елемент з атомним числом 22; сріблясто-сірий, твердий метал, відзначається високою механічною міцністю; стійкий до дії атмосферних чинників (пасивація); здатний поглинати гази (кисень, водень); міститься в мінералах у розпорошеному вигляді;... Універсальний словник-енциклопедія
  10. титан — ВЕ́ЛЕТЕНЬ (той, хто зробив або робить щось надзвичайне, що вимагає великих здібностей, праці, мужності; людина, надзвичайно видатна в певній галузі), ВЕ́ЛЕТ, ГІГА́НТ, ТИТА́Н. Роди нам, земле, юних серцем, о земле, велетнів роди! (П. Словник синонімів української мови
  11. титан — Титан, -на; -та́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)