1. Словник української мови у 20 томах

титан

ТИТА́Н¹, а, ч.

1. У старогрецькій міфології – божество з числа велетнів, які повстали проти богів Олімпу.

[Неофіт-раб:] Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами, що просвіщав не словом, а вогнем (Леся Українка);

* У порівн. Хай буде кожний, як титан! Нам треба сили, сили, сили! (В. Сосюра).

2. перев. чого, перен. Людина, що відзначається надзвичайною, величезною силою розуму, таланту; винятково видатна, героїчна особа.

Справді, люди-титани довели, що вони несуть в розумі невичерпну потугу Природи (О. Бердник);

[Флорентієць]: Як тісно в пам'яті сторіч! Як рідко зводяться титани! Створити річ, створити річ, котра ніколи не розтане! (Л. Костенко);

Хвилину тому був я чародій, Титан, володар, бог тисячосилий! Віки гортав я, плакав і радів, Вмирав, народжувавсь і знов ставав я сивий (М. Вінграновський);

Іван Франко належить до тих титанів людського духу, котрі становлять цілу епоху в культурному житті народу (з газ.).

ТИТА́Н², у, ч.

Хімічний елемент, твердий метал сіро-сталевого кольору, який завдяки його високим механічним та антикорозійним властивостям використовується в авіа- та ракетобудуванні, суднобудуванні тощо.

На хімічній карті – періодичній системі – у 22-й клітині Д. І. Менделєєв розмістив елемент титан (з наук.-попул. літ.);

У сталі недавно з'явився суперник – титан. Це справжній скарб для кораблебудівників. Міцний, як сталь, але легший від неї, титан не боїться морської води. У нього дуже висока стійкість проти корозії (з наук.-попул. літ.).

ТИТА́Н³, а, ч.

Великий кип'ятильник особливої конструкції.

– Тоді поганяй до титана і неси окріп (Н. Рибак).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Титан — Тита́н іменник чоловічого роду супутник Сатурна Орфографічний словник української мови
  2. титан — див. ВЕЛЕТЕНЬ. Словник синонімів Караванського
  3. титан — див. Великий; високий Словник синонімів Вусика
  4. титан — У старогрецькій міфології титани – божества, діти Геї (землі) і Урана (неба), що повстали проти олімпійців, очолюваних Зевсом, але були переможені. У переносному вживанні титан – людина виняткового розуму і обдарованості; титанічний – величезний; "бій титанів" – боротьба велетенських сил. Словник крилатих висловів
  5. титан — Велетень, див. великан, гігант, богатир Словник чужослів Павло Штепа
  6. титан — тита́н 1. Хімічний елемент, символ Ті, ат. н. 22; метал, дуже твердий, пластичний, хімічно стійкий. Застосовують у турбо- і суднобудуванні. 2. Найбільший з супутників планети Сатурн. Від імені давньогрецьких богів Титанів. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. титан — I -а, ч. 1》 У давньогрецькій міфології – божество з числа велетнів, які повстали проти богів Олімпу. 2》 перев. чого, перен. Людина, що відзначається надзвичайною, величезною силою розуму, таланту; винятково видатна, героїчна особа. II -у, ч. Ti. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. титан — Ті, хіміч. елемент з атомним числом 22; сріблясто-сірий, твердий метал, відзначається високою механічною міцністю; стійкий до дії атмосферних чинників (пасивація); здатний поглинати гази (кисень, водень); міститься в мінералах у розпорошеному вигляді;... Універсальний словник-енциклопедія
  9. титан — ВЕ́ЛЕТЕНЬ (той, хто зробив або робить щось надзвичайне, що вимагає великих здібностей, праці, мужності; людина, надзвичайно видатна в певній галузі), ВЕ́ЛЕТ, ГІГА́НТ, ТИТА́Н. Роди нам, земле, юних серцем, о земле, велетнів роди! (П. Словник синонімів української мови
  10. титан — Титан, -на; -та́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. титан — ТИТА́Н¹, а, ч. 1. У старогрецькій міфології — божество з числа велетнів, які повстали проти богів Олімпу. [Неофіт-раб:] Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами, що просвіщав не словом, а вогнем (Л. Укр., II, 1951, 240); *У порівн. Словник української мови в 11 томах