товк

Значення в інших словниках

1. товк — ТОВК¹, у, ч., діал. Глузд, розум. [Захарко:] От за те я тебе й бив, що ти п'єш без товку, що дуже ласа до чарки (М. Кропивницький); // Толк. Який ум, такий і товк (прислів'я); Бачив я, живучи стільки на світі, усякі любові і який з них товк бува (Г. Словник української мови у 20 томах
2. товк — I -у, ч., діал. Глузд, розум. || Толк. Давати товк — а) (кому) давати пораду, як діяти; б) (чому) робити лад, порядок. II виг., розм., рідко. Уживається як присудок за знач. товкти 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. товк — ТОВК¹, у, ч., діал. Глузд, розум. [Захарко:] От за те я тебе й бив, що ти п’єш без товку, що дуже ласа до чарки (Кроп., II, 1958, 141); // Толк. Який ум, такий і товк (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
4. товк — Товк, -ку I м. Толкъ. У нашому пов — ку чортимає шовку. Ном. № 6655. --------------- Товк! II меж. Толкъ! Він мене товк під бік. Шейк. Словник української мови Грінченка