товк
ТОВК¹, у, ч., діал.
Глузд, розум.
[Захарко:] От за те я тебе й бив, що ти п'єш без товку, що дуже ласа до чарки (М. Кропивницький);
// Толк.
Який ум, такий і товк (прислів'я);
Бачив я, живучи стільки на світі, усякі любові і який з них товк бува (Г. Квітка-Основ'яненко).
ТОВК², виг., розм., рідко.
Уживається як присудок за знач. товкти́ 3.
А старша дружечка мерщій тим реп'яхом, що відьма дала, та її [Олену] у спину товк! (Г. Квітка-Основ'яненко);
Це ти в мене коня вкрав? Тепер ховаєшся? [питає Йонька мірошника]. І тільки нахилиться до лантуха, а його щось іззаду – товк. “І що воно таке? – думає Йонька. – Ану ж давай підстережу” (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- товк — Глузд, слушність, пуття, розум, користь, див. сенс, смисл Словник чужослів Павло Штепа
- товк — I -у, ч., діал. Глузд, розум. || Толк. Давати товк — а) (кому) давати пораду, як діяти; б) (чому) робити лад, порядок. II виг., розм., рідко. Уживається як присудок за знач. товкти 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- товк — ТОВК¹, у, ч., діал. Глузд, розум. [Захарко:] От за те я тебе й бив, що ти п’єш без товку, що дуже ласа до чарки (Кроп., II, 1958, 141); // Толк. Який ум, такий і товк (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
- товк — Товк, -ку I м. Толкъ. У нашому пов — ку чортимає шовку. Ном. № 6655. --------------- Товк! II меж. Толкъ! Він мене товк під бік. Шейк. Словник української мови Грінченка