томити

Значення в інших словниках

1. томити — томи́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
2. томити — ТОМИ́ТИ, томлю́, то́миш; мн. то́млять; недок., кого, що і рідко без дод. 1. Доводити до втоми кого-, що-небудь. Потягло на захід військо, .. А попереду, мов крук, Провідник, що зна дороги, На коні, не томить ноги, Чорний поступа Клобук (І. Словник української мови у 20 томах
3. томити — томлю, томиш; мн. томлять; недок., перех., рідко без додатка. 1》 Доводити до втоми кого-, що-небудь. 2》 Мучити, знесилювати, виснажувати. || Болісно турбувати, гнітити (про почуття, переживання). 3》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. томити — СТОМИ́ТИ (довести когось до втоми), УТОМИ́ТИ (ВТОМИ́ТИ), ЗМОРИ́ТИ, ЗАТОМИ́ТИ підсил. розм., ЗАМОРИ́ТИ розм., УМОРИ́ТИ (ВМОРИ́ТИ) розм., НАМОРИ́ТИ розм., ВИ́МОРИТИ розм., УХЕ́КАТИ (ВХЕ́КАТИ) розм., УХО́РКАТИ (ВХО́РКАТИ) діал. Словник синонімів української мови
5. томити — ТОМИ́ТИ, томлю́, то́миш; мн. то́млять; недок., перех., рідко без додатка. 1. Доводити до втоми кого-, що-небудь. Потягло на захід військо,.. А попереду, мов крук, Провідник, що зна дороги, На коні, не томить ноги, Чорний поступа Клобук (Фр. Словник української мови в 11 томах
6. томити — Томити, -млю́, -миш гл. Томить. Чому не лежиш, нащо ноги томиш? Драг. 3. Ручок своїх не томитимеш. Мил. 148. Побий моїх лихих, що душу мою томлять. К. Псал. 318. Своє серденько томлю. Грин. III. 394. Словник української мови Грінченка