1. Словник синонімів української мови

томити

СТОМИ́ТИ (довести когось до втоми), УТОМИ́ТИ (ВТОМИ́ТИ), ЗМОРИ́ТИ, ЗАТОМИ́ТИ підсил. розм., ЗАМОРИ́ТИ розм., УМОРИ́ТИ (ВМОРИ́ТИ) розм., НАМОРИ́ТИ розм., ВИ́МОРИТИ розм., УХЕ́КАТИ (ВХЕ́КАТИ) розм., УХО́РКАТИ (ВХО́РКАТИ) діал.; ПРИТОМИ́ТИ, ПРИМОРИ́ТИ (не зовсім стомити); ПЕРЕВТОМИ́ТИ (надмірно стомити); ПОТОМИ́ТИ (всіх або багатьох); НАТОМИ́ТИ (когось або частини тіла); НАТРУДИ́ТИ, СТРУДИ́ТИ розм. (частини тіла); ПІДТОПТА́ТИ розм. (ноги); РОЗТРУСИ́ТИ розм. (стомити дорожньою тряскою); ПРОМАНІ́ЖИТИ розм. (вимучити, примусивши довго чекати). — Недок.: сто́млювати, томи́ти, уто́млювати (вто́млювати), змо́рювати, замо́рювати, вимо́рювати, затомля́ти, притомля́ти, перевто́млювати, нато́млювати, натру́джувати, труди́ти, стру́джувати, підто́птувати. Багатьох пастухів, переважно молодших, утомила довга дорога лісом (В. Гжицький); Борис пускав щуку, бажаючи її зморити, а потім уже витягти (В. Собко); До самого півдня, натомивши коня, блукає хлопець ярами та болотами (М. Стельмах); На чужому полі ніжки натомила, на чужій роботі ручки натрудила (Леся Українка); Кінь підкорився мені цілком. Возив мене так, ніби боявся скинути або розтрусити (Ю. Збанацький). — Пор. висна́жувати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. томити — томи́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. томити — Млоїти, зімлоювати, зімлоїти, позімлоювати, помлоювати, помлоїти, умлоювати, умлоїти, повмлоювати Словник чужослів Павло Штепа
  3. томити — ТОМИ́ТИ, томлю́, то́миш; мн. то́млять; недок., кого, що і рідко без дод. 1. Доводити до втоми кого-, що-небудь. Потягло на захід військо, .. А попереду, мов крук, Провідник, що зна дороги, На коні, не томить ноги, Чорний поступа Клобук (І. Словник української мови у 20 томах
  4. томити — томлю, томиш; мн. томлять; недок., перех., рідко без додатка. 1》 Доводити до втоми кого-, що-небудь. 2》 Мучити, знесилювати, виснажувати. || Болісно турбувати, гнітити (про почуття, переживання). 3》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. томити — ТОМИ́ТИ, томлю́, то́миш; мн. то́млять; недок., перех., рідко без додатка. 1. Доводити до втоми кого-, що-небудь. Потягло на захід військо,.. А попереду, мов крук, Провідник, що зна дороги, На коні, не томить ноги, Чорний поступа Клобук (Фр. Словник української мови в 11 томах
  6. томити — Томити, -млю́, -миш гл. Томить. Чому не лежиш, нащо ноги томиш? Драг. 3. Ручок своїх не томитимеш. Мил. 148. Побий моїх лихих, що душу мою томлять. К. Псал. 318. Своє серденько томлю. Грин. III. 394. Словник української мови Грінченка