утаювати

Значення в інших словниках

1. утаювати — ута́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. утаювати — Приховувати, таїти, не виявляти <�викривати>; не показувати. Словник синонімів Караванського
3. утаювати — див. ховати Словник синонімів Вусика
4. утаювати — УТА́ЮВАТИ (ВТА́ЮВАТИ), юю, юєш, недок., УТАЇ́ТИ (ВТАЇ́ТИ), аю́, аї́ш, док., кого, що. Зберігати в таємниці, приховувати від інших. [Конон:] В наших товариських умовах сказано ясно: .. нічого не втаювати, щирість і одвертість – наш принцип! (М. Словник української мови у 20 томах
5. утаювати — (втаювати), -юю, -юєш, недок., утаїти (втаїти), -аю, -аїш, док., перех. Зберігати в таємниці, приховувати від інших. || Таємно привласнювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. утаювати — ПРИВЛА́СНЮВАТИ (робити своєю власністю, видавати за своє), ПРИСВО́ЮВАТИ, СОБІ́ЧИТИ діал.; ЗАГРІБА́ТИ розм., ХАПА́ТИ розм., ЦУ́ПИТИ розм., ЗАМО́ТУВАТИ вульг. (перев. чужі гроші, майно); ПІДГРІБА́ТИ розм., ПРИСУСІ́ДЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
7. утаювати — УТА́ЮВАТИ (ВТА́ЮВАТИ), юю, юєш, недок., УТАЇ́ТИ (ВТАЇ́ТИ), аю́, аї́ш, док., перех. Зберігати в таємниці, приховувати від інших. [Конон:] В наших товариських умовах сказано ясно:.. нічого не втаювати, щирість і одвертість — наш принцип! (Кроп. Словник української мови в 11 томах
8. утаювати — Утаювати, утаюю, -єш сов. в. утаїти, утаю, -їш, гл. 1) Утаивать, утаить. Що він тобі буде казати — не втаюй від мене. Мир. Пов. II. 75. Шила в мішку не втаїш. Ном. 2) Удерживать, удержать. Один такий був здоровий, що духом уб'є чоловіка. Словник української мови Грінченка