утаювати
УТА́ЮВАТИ (ВТА́ЮВАТИ), юю, юєш, недок., УТАЇ́ТИ (ВТАЇ́ТИ), аю́, аї́ш, док., кого, що.
Зберігати в таємниці, приховувати від інших.
[Конон:] В наших товариських умовах сказано ясно: .. нічого не втаювати, щирість і одвертість – наш принцип! (М. Кропивницький);
Щорс кашлем заходивсь різким І зупинився серед хати; Не міг він більше утаїть Свого важкого нездоров'я... (М. Шеремет);
– Я йому [судді] все розкажу, усе повідаю, мій батечку рідний, нічого не утаю (В. Кучер);
// Таємно привласнювати.
Сердюки теж встряли в розмову, намагаючись околицею вивідати в земляка, чи є змога чабанам утаювати від прикажчиків ягнят або готові смушки (О. Гончар).
◇ (1) Ши́ла в мішку́ не втаї́ш (утаї́ш, схова́єш, схова́ти); Ши́ло в мішку́ не втаї́ться – про щось явне, чого не можна приховати.
То ж кажуть – шила в мішку не втаїш і од жіночого ока не сховаєшся (Панас Мирний);
Орися підійшла до тернових кущів і сказала, дивлячись прямо в обличчя Василеві: – Шила й то в мішку не утаїш.Куди тебе сховаєш од матері? (П. Автомонов);
А пора вже як прийшла. Двох синів собі знайшла. Не сховаєш в мішку шила (І. Манжура);
Воно викриється, хто це зробив [убив Грицька], – шило в мішку не втаїться! (Б. Грінченко).
Значення в інших словниках
- утаювати — ута́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- утаювати — Приховувати, таїти, не виявляти <�викривати>; не показувати. Словник синонімів Караванського
- утаювати — див. ховати Словник синонімів Вусика
- утаювати — див. засекречувати Словник чужослів Павло Штепа
- утаювати — (втаювати), -юю, -юєш, недок., утаїти (втаїти), -аю, -аїш, док., перех. Зберігати в таємниці, приховувати від інших. || Таємно привласнювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- утаювати — ПРИВЛА́СНЮВАТИ (робити своєю власністю, видавати за своє), ПРИСВО́ЮВАТИ, СОБІ́ЧИТИ діал.; ЗАГРІБА́ТИ розм., ХАПА́ТИ розм., ЦУ́ПИТИ розм., ЗАМО́ТУВАТИ вульг. (перев. чужі гроші, майно); ПІДГРІБА́ТИ розм., ПРИСУСІ́ДЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- утаювати — УТА́ЮВАТИ (ВТА́ЮВАТИ), юю, юєш, недок., УТАЇ́ТИ (ВТАЇ́ТИ), аю́, аї́ш, док., перех. Зберігати в таємниці, приховувати від інших. [Конон:] В наших товариських умовах сказано ясно:.. нічого не втаювати, щирість і одвертість — наш принцип! (Кроп. Словник української мови в 11 томах
- утаювати — Утаювати, утаюю, -єш сов. в. утаїти, утаю, -їш, гл. 1) Утаивать, утаить. Що він тобі буде казати — не втаюй від мене. Мир. Пов. II. 75. Шила в мішку не втаїш. Ном. 2) Удерживать, удержать. Один такий був здоровий, що духом уб'є чоловіка. Словник української мови Грінченка