1. Словник української мови Грінченка

утаювати

Утаювати, утаюю, -єш

сов. в. утаїти, утаю, -їш, гл.

1) Утаивать, утаить. Що він тобі буде казати — не втаюй від мене. Мир. Пов. II. 75. Шила в мішку не втаїш. Ном.

2) Удерживать, удержать. Один такий був здоровий, що духом уб'є чоловіка. Як пішов причащатися та духу не втаїв, то трохи священник не впав навзнак. ЗОЮР. I. 163.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утаювати — ута́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. утаювати — Приховувати, таїти, не виявляти <�викривати>; не показувати. Словник синонімів Караванського
  3. утаювати — див. ховати Словник синонімів Вусика
  4. утаювати — див. засекречувати Словник чужослів Павло Штепа
  5. утаювати — УТА́ЮВАТИ (ВТА́ЮВАТИ), юю, юєш, недок., УТАЇ́ТИ (ВТАЇ́ТИ), аю́, аї́ш, док., кого, що. Зберігати в таємниці, приховувати від інших. [Конон:] В наших товариських умовах сказано ясно: .. нічого не втаювати, щирість і одвертість – наш принцип! (М. Словник української мови у 20 томах
  6. утаювати — (втаювати), -юю, -юєш, недок., утаїти (втаїти), -аю, -аїш, док., перех. Зберігати в таємниці, приховувати від інших. || Таємно привласнювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. утаювати — ПРИВЛА́СНЮВАТИ (робити своєю власністю, видавати за своє), ПРИСВО́ЮВАТИ, СОБІ́ЧИТИ діал.; ЗАГРІБА́ТИ розм., ХАПА́ТИ розм., ЦУ́ПИТИ розм., ЗАМО́ТУВАТИ вульг. (перев. чужі гроші, майно); ПІДГРІБА́ТИ розм., ПРИСУСІ́ДЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. утаювати — УТА́ЮВАТИ (ВТА́ЮВАТИ), юю, юєш, недок., УТАЇ́ТИ (ВТАЇ́ТИ), аю́, аї́ш, док., перех. Зберігати в таємниці, приховувати від інших. [Конон:] В наших товариських умовах сказано ясно:.. нічого не втаювати, щирість і одвертість — наш принцип! (Кроп. Словник української мови в 11 томах