шерсть

Значення в інших словниках

1. шерсть — (волосяний покрив тварин) вовна, руно, (переважно у хижаків) хутро, шуба. Словник синонімів Полюги
2. шерсть — шерсть – вовна Шерсть – волосяний покрив тварин; волокно, пряжа, тканина з нього. Похідне – шерстяний. Вовна – волосяний покрив переважно овець, кіз, верблюдів, а також волокно і пряжа, рідше тканина з такого покриву. Похідне – вовняний. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
3. шерсть — ШЕРСТЬ – ВОВНА Шерсть, -і, ор. -тю. Волосяний покрив тварин; волокно, пряжа, тканина з такого покриву. Пох. шерстяний. Вовна. Волосяний покрив переважно овець, кіз, верблюдів, а також волокно й пряжа, рідше тканина з такого покриву. Пох. вовняний. Літературне слововживання
4. шерсть — (овеча) вовна, (коротка, цупка) щетина, (клубком) пряжа, шерстка Словник синонімів Караванського
5. шерсть — див. волосся Словник синонімів Вусика
6. шерсть — [шерс'т'] -т'і, ор. -т'у Орфоепічний словник української мови
7. шерсть — ШЕРСТЬ, і, ж. 1. Волосяний покрив тварин. В кошарі спорили раз дві Вівці понурі, У кого краща шерсть на шкурі (Л. Боровиковський); Дивлюсь, коло хати стоїть високий вороний кінь, прив'язаний до акації... Словник української мови у 20 томах
8. шерсть — шерсть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
9. шерсть — шерсть: ◊ проти ше́рсти гла́дити говорити або робити щось неприємне (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
10. шерсть — Шерсть стрижуть і шкуру деруть. Коли когось дуже сильно визискують. Приповідки або українсько-народня філософія
11. шерсть — -і, ж. 1》 Волосяний покрив тварин. || розм. Густий волосяний покрив на тілі, обличчі людини. 2》 Волокно з остриженого, вичесаного волосяного покриву тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
12. шерсть — гла́дити за ше́рстю кого і без додатка. Не суперечити, догоджати кому-небудь, поблажливо ставитися до когось. — Утремо ми запорожцям носа, як колись візьме наша, а тепер поки що треба гладити за шерстю (П. Куліш). Фразеологічний словник української мови
13. шерсть — ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на тілі людини), ВО́ВНА розм., ШЕ́РСТЬ розм., ВОЛОСІ́ННЯ розм.; РОСЛИ́ННІСТЬ розм. (перев. на обличчі); ЩЕТИ́НА розм. (коротке цупке на обличчі чоловіків). Старий жупан розхристався на грудях, а з пазухи.. Словник синонімів української мови
14. шерсть — Шерсть, ше́рсти, -ті, ше́рстю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
15. шерсть — ШЕРСТЬ, і, ж. 1. Волосяний покрив тварин. В кошарі спорили раз дві Вівці понурі, У кого краща шерсть на шкурі (Бор., Тв., 1957, 176); Дивлюсь, коло хати стоїть високий вороний кінь, прив’язаний до акації, шерсть на йому аж вилискується проти місяця (Н. Словник української мови в 11 томах
16. шерсть — Шерсть, -ти ж. 1) Шерсть. Собака тоді була гола — без шерсти. Драг. 1. Гладив, гладив за шерстю, та як почав і проти шерсти. Ном. 2) Шероховатость кожи у малыхъ дѣтей. Мил. 32. Словник української мови Грінченка