1. Словник синонімів української мови

шерсть

ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на тілі людини), ВО́ВНА розм., ШЕ́РСТЬ розм., ВОЛОСІ́ННЯ розм.; РОСЛИ́ННІСТЬ розм. (перев. на обличчі); ЩЕТИ́НА розм. (коротке цупке на обличчі чоловіків). Старий жупан розхристався на грудях, а з пазухи.. виглядало сиве кудлате волосся, неначе дід напхав за пазуху куделю вовни (І. Нечуй-Левицький); Максимов схопився і замахав зарослими жовтою вовною ручищами (О. Донченко); Здавалося, що п'яний&́9; нарочито так затягає розмову,.. старанно прикриваючи пеленою сорочки чорне від наманганського пороху та поту, заросле густою шерстю, тіло (І. Ле); Німець, вперши в боки пухкі, в рудому волосінні руки, зміряв молодого Глущука з ніг до голови поглядом (С. Чорнобривець); Вони були обидва майже однакового віку, на щоках кущилась, мабуть, перша рослинність (П. Панч).

ПІДШЕ́РСТЯ (у більшості ссавців — коротка м'яка шерсть, що росте під довшою й цупкішою), ПУХ, ПІДШЕ́РСТОК розм. Хутро його (чорного тхора) характерне блискучим чорно-бурим кольором остьового волосся з добре помітним жовто-палевим ніжним підшерстям (з журналу); Вечір стояв стрункий, прозорий і легкий, мов трусиковий пух (М. Хвильовий); Сіраш чистив коня шкребницею, вибивав її об щітку, і за вітром летіла пилюка й кінський рудий підшерсток (О. Сизоненко). — Пор. 1. шерсть.

ШЕРСТЬ (волосяний покрив тварин), ШУ́БА розм.; ВО́ВНА, РУ́НО, ВРУ́НО діал., ВО́ВНИЦЯ діал. (перев. у овець, кіз); ХУ́ТРО (волосяний покрив перев. у хижаків, гризунів); ПУХ (ніжний, м'який — у деяких тварин). Вовк стояв, широко розставивши лапи, сіра шерсть на спині ледь-ледь здригалась (Є. Гуцало); Сірко вчепився зубами до шуби і немилосердно вихав на всі боки нещасного ведмедя (І. Нечуй-Левицький); Шевченко бадьоро йшов вперед, милуючись то вершниками, то верблюдами з їх довгою і надзвичайно пухнастою вовною на колінах і грудях (З. Тулуб); Чорні коси одхилились до плечей і гойдались, як густе руно, на повітрі (І. Нечуй-Левицький); М'які, суцільні вруна одне за одним летіли з Варвариних рук на сортувальний стіл (О. Гончар); З овечок вовницю зстригає (Л. Боровиковський); Це був полярний лис. Його ще звуть песцем. Хутро його дуже м'яке, легеньке і тепле (М. Трублаїні); Високоякісні шкурки одержують тільки від повноволосих кролів, з густим пухом (з журналу). — Пор. підше́рстя.

ШЕРСТЬ (волокно і пряжа з такого покриву), ВО́ВНА, ПІДПА́Р текст. (з овечих шкур, оброблених на шкіру). З бобрової шерсті виробляли високоякісні легкі касторові капелюхи (з журналу); Тонка, довга, шовковиста — біла вовна асканійських овець йде на виготовлення найцінніших тканин (І. Волошин).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шерсть — (волосяний покрив тварин) вовна, руно, (переважно у хижаків) хутро, шуба. Словник синонімів Полюги
  2. шерсть — шерсть – вовна Шерсть – волосяний покрив тварин; волокно, пряжа, тканина з нього. Похідне – шерстяний. Вовна – волосяний покрив переважно овець, кіз, верблюдів, а також волокно і пряжа, рідше тканина з такого покриву. Похідне – вовняний. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. шерсть — ШЕРСТЬ – ВОВНА Шерсть, -і, ор. -тю. Волосяний покрив тварин; волокно, пряжа, тканина з такого покриву. Пох. шерстяний. Вовна. Волосяний покрив переважно овець, кіз, верблюдів, а також волокно й пряжа, рідше тканина з такого покриву. Пох. вовняний. Літературне слововживання
  4. шерсть — (овеча) вовна, (коротка, цупка) щетина, (клубком) пряжа, шерстка Словник синонімів Караванського
  5. шерсть — див. волосся Словник синонімів Вусика
  6. шерсть — [шерс'т'] -т'і, ор. -т'у Орфоепічний словник української мови
  7. шерсть — Вовна, смух Словник чужослів Павло Штепа
  8. шерсть — ШЕРСТЬ, і, ж. 1. Волосяний покрив тварин. В кошарі спорили раз дві Вівці понурі, У кого краща шерсть на шкурі (Л. Боровиковський); Дивлюсь, коло хати стоїть високий вороний кінь, прив'язаний до акації... Словник української мови у 20 томах
  9. шерсть — шерсть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  10. шерсть — шерсть: ◊ проти ше́рсти гла́дити говорити або робити щось неприємне (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  11. шерсть — Шерсть стрижуть і шкуру деруть. Коли когось дуже сильно визискують. Приповідки або українсько-народня філософія
  12. шерсть — -і, ж. 1》 Волосяний покрив тварин. || розм. Густий волосяний покрив на тілі, обличчі людини. 2》 Волокно з остриженого, вичесаного волосяного покриву тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  13. шерсть — гла́дити за ше́рстю кого і без додатка. Не суперечити, догоджати кому-небудь, поблажливо ставитися до когось. — Утремо ми запорожцям носа, як колись візьме наша, а тепер поки що треба гладити за шерстю (П. Куліш). Фразеологічний словник української мови
  14. шерсть — Шерсть, ше́рсти, -ті, ше́рстю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. шерсть — ШЕРСТЬ, і, ж. 1. Волосяний покрив тварин. В кошарі спорили раз дві Вівці понурі, У кого краща шерсть на шкурі (Бор., Тв., 1957, 176); Дивлюсь, коло хати стоїть високий вороний кінь, прив’язаний до акації, шерсть на йому аж вилискується проти місяця (Н. Словник української мови в 11 томах
  16. шерсть — Шерсть, -ти ж. 1) Шерсть. Собака тоді була гола — без шерсти. Драг. 1. Гладив, гладив за шерстю, та як почав і проти шерсти. Ном. 2) Шероховатость кожи у малыхъ дѣтей. Мил. 32. Словник української мови Грінченка