шерсть
ШЕРСТЬ, і, ж.
1. Волосяний покрив тварин.
В кошарі спорили раз дві Вівці понурі, У кого краща шерсть на шкурі (Л. Боровиковський);
Дивлюсь, коло хати стоїть високий вороний кінь, прив'язаний до акації, шерсть на йому [ньому] аж вилискується проти місяця (І. Нечуй-Левицький);
Серед плавнів коло хатки лишилась на хазяйстві лише коза і жалібно мекала, коли осінній вітер куйовдив її білу шерсть (М. Коцюбинський);
Він узяв шкурки, дмухнув на них, став гладити їх вздовж і проти шерсті, потім спитав з удаваною байдужістю: – По скільки хочеш? (З. Тулуб);
З чагарів, що були на тім боці, блиснули зелені очі ще одного звіра, трохи далі, в кущах, зашаруділо і майнула руда шерсть іще одного (І. Муратов);
* Образно. На небі сонце – серед нив я. Більше нікого. Йду. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів (М. Коцюбинський);
* У порівн. Вкриті густим, грубим пухом, наче шерстю, птахи [пінгвіни] стоять перед людьми суцільною масою (О. Довженко);
* Образно. * У порівн. Стовбури сосен, жовтаві, наче шерсть лісової звірини, поволі обступали мандрівників з усіх боків (О. Донченко);
// розм. Густий волосяний покрив на тілі, обличчі людини.
Здавалося, що п'яний нарочито так затягає розмову, ледве витягає з-за пояса складену вчетверо газету, старанно прикриваючи пеленою сорочки чорне від наманганського пороху та поту, заросле густою шерстю тіло (Іван Ле).
2. Волокно з остриженого, вичесаного волосяного покриву тварин.
Весною до миколинського ярмарку, на який з'їжджалися навіть заморські покупці шерсті, він за день своїми кістлявими пальцями настригав по шістсот фунтів теплого, з пилом степових доріг золота (М. Стельмах);
З бобрової шерсті виробляли високоякісні легкі касторові капелюхи (з наук.-попул. літ.).
3. Пряжа (нитки), вигот. з такого волокна.
Якби шерсті клубок мав би стільки в собі речовини, Як і олив'яний злиток, вагою були б вони рівні (М. Зеров).
4. Тканина з цієї пряжі.
На ньому світлої шерсті костюм, біла сорочка, синьо-краплиста краватка (М. Ю. Тарновський).
△ (1) Мінера́льна шерсть – синтетична сполука, одержана хімічним способом, яка має властивості й вигляд такого волокна.
Мінеральна шерсть – теплоізоляційний матеріал, що складається із склистих волокон (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- шерсть — (волосяний покрив тварин) вовна, руно, (переважно у хижаків) хутро, шуба. Словник синонімів Полюги
- шерсть — шерсть – вовна Шерсть – волосяний покрив тварин; волокно, пряжа, тканина з нього. Похідне – шерстяний. Вовна – волосяний покрив переважно овець, кіз, верблюдів, а також волокно і пряжа, рідше тканина з такого покриву. Похідне – вовняний. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- шерсть — ШЕРСТЬ – ВОВНА Шерсть, -і, ор. -тю. Волосяний покрив тварин; волокно, пряжа, тканина з такого покриву. Пох. шерстяний. Вовна. Волосяний покрив переважно овець, кіз, верблюдів, а також волокно й пряжа, рідше тканина з такого покриву. Пох. вовняний. Літературне слововживання
- шерсть — (овеча) вовна, (коротка, цупка) щетина, (клубком) пряжа, шерстка Словник синонімів Караванського
- шерсть — див. волосся Словник синонімів Вусика
- шерсть — [шерс'т'] -т'і, ор. -т'у Орфоепічний словник української мови
- шерсть — Вовна, смух Словник чужослів Павло Штепа
- шерсть — шерсть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- шерсть — шерсть: ◊ проти ше́рсти гла́дити говорити або робити щось неприємне (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- шерсть — Шерсть стрижуть і шкуру деруть. Коли когось дуже сильно визискують. Приповідки або українсько-народня філософія
- шерсть — -і, ж. 1》 Волосяний покрив тварин. || розм. Густий волосяний покрив на тілі, обличчі людини. 2》 Волокно з остриженого, вичесаного волосяного покриву тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шерсть — гла́дити за ше́рстю кого і без додатка. Не суперечити, догоджати кому-небудь, поблажливо ставитися до когось. — Утремо ми запорожцям носа, як колись візьме наша, а тепер поки що треба гладити за шерстю (П. Куліш). Фразеологічний словник української мови
- шерсть — ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на тілі людини), ВО́ВНА розм., ШЕ́РСТЬ розм., ВОЛОСІ́ННЯ розм.; РОСЛИ́ННІСТЬ розм. (перев. на обличчі); ЩЕТИ́НА розм. (коротке цупке на обличчі чоловіків). Старий жупан розхристався на грудях, а з пазухи.. Словник синонімів української мови
- шерсть — Шерсть, ше́рсти, -ті, ше́рстю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шерсть — ШЕРСТЬ, і, ж. 1. Волосяний покрив тварин. В кошарі спорили раз дві Вівці понурі, У кого краща шерсть на шкурі (Бор., Тв., 1957, 176); Дивлюсь, коло хати стоїть високий вороний кінь, прив’язаний до акації, шерсть на йому аж вилискується проти місяця (Н. Словник української мови в 11 томах
- шерсть — Шерсть, -ти ж. 1) Шерсть. Собака тоді була гола — без шерсти. Драг. 1. Гладив, гладив за шерстю, та як почав і проти шерсти. Ном. 2) Шероховатость кожи у малыхъ дѣтей. Мил. 32. Словник української мови Грінченка