ярлик

Бирка, наличко

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ярлик — (на товарі) наліпка, етикетка, (прив'язаний) бирка; П. <�дискримінаційна> характеристика, незаслужене тавро; ІСТ. ханська грамота; ярличок. Словник синонімів Караванського
  2. ярлик — I відзначка, відмітина, відмітка, грамота (іст.), етикетка, наклейка, наліпка, нашивка, позначка, шеврон, ярличок Фразеологічні синоніми: відмітний знак II див. наклеп Словник синонімів Вусика
  3. ярлик — [йарлик] -лиека, м. (на) -лиеку, мн. -лиеки, -лиек'іў Орфоепічний словник української мови
  4. ярлик — рос. ярлик 1. Різновид товарного знака у вигляді клейма, спеціальної етикетки, талона (наклеєного, намитого), де зазначаються основні характеристики товару: виробник, основні параметри, товарознавчі характеристики, штриховий код, розмір, вага... Eкономічна енциклопедія
  5. ярлик — ЯРЛИ́К, а́, ч. 1. іст. Грамота, письмовий указ хана Золотої Орди, що надавав право на управління окремими підлеглими їй областями або державами. Тверський великий князь Михайло Ярославич на початку XIV ст. Словник української мови у 20 томах
  6. ярлик — ярли́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  7. ярлик — (англ. label) клеймо, товарний ярлик із позначкою кількості, ціни та інших даних про товар. Економічний словник
  8. ярлик — -а, ч. 1》 іст. Грамота, письмовий указ хана Золотої Орди, що надавав право на управління окремими підлеглими їй областями або державами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. ярлик — ві́шати (кле́їти) / пові́сити (накле́їти) ярли́к на кого, кому, несхв. Безпідставно приписувати кому-небудь якісь якості, вважати кого-небудь кимсь або звинувачувати в чомусь. Фразеологічний словник української мови
  10. ярлик — ЕТИКЕ́ТКА (на предметі, товарі тощо), ЯРЛИ́К. Володя крутив банку в руках, розглядаючи намилену на неї етикетку японської консервної фабрики (О. Донченко); Він клеїв на кожну бочку чіткого ярлика (В. Кучер). — Пор. накле́йка. Словник синонімів української мови
  11. ярлик — ЯРЛИ́К, а́, ч. 1. іст. Грамота, письмовий указ хана Золотої Орди, що надавав право на управління окремими підлеглими їй областями або державами. Тверський великий князь Михайло Ярославич на початку XIV ст. Словник української мови в 11 томах