1. Словник української мови в 11 томах

ярлик

ЯРЛИ́К, а́, ч.

1. іст. Грамота, письмовий указ хана Золотої Орди, що надавав право на управління окремими підлеглими їй областями або державами.

Тверський великий князь Михайло Ярославич на початку XIV ст. дістав від татар ярлик на велике княжіння Владимирське (Іст. СРСР, І, 1956, 98);

-Предок того Халіля.. відвів коня ханові, і дав йому хан ярлик на нашу землю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 320).

2. Наклейка на предметі, товарі із зазначенням назви, кількості, місця виготовлення, номера або інших відомостей; етикетка.

На щепі, що привіз колгоспний садівник, Маленька дощечка при самім окоренку: Оповіщає всіх прив’язаний ярлик, Що сливу названо — Поліна Осипенко (Рильський, Орл. сім’я, 1955, 39);

На деяких пластинках ще були ярлики з комісійними цінами (Гончар, III, 1959, 273);

Перекладач показав Мічуріну.. на обліплені безліччю ярликів чемодани й повів американців у двір (Довж., Зач. Десна, 1957, 175).

3. перен. Характеристика, що її дають за шаблоном, традицією, звичкою кому-, чому-небудь.

◊ Ві́шати (пові́сити, кле́їти, накле́їти) ярли́к на кого, кому — несправедливо звинувачувати когось у чому-небудь.

Саме такі, як Сава Чалий, і допомагали шляхті наклеїти на гайдамаків ярлик розбійників і грабіжників (Нар. тв. та етн., 2, 1967, 89).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ярлик — (на товарі) наліпка, етикетка, (прив'язаний) бирка; П. <�дискримінаційна> характеристика, незаслужене тавро; ІСТ. ханська грамота; ярличок. Словник синонімів Караванського
  2. ярлик — I відзначка, відмітина, відмітка, грамота (іст.), етикетка, наклейка, наліпка, нашивка, позначка, шеврон, ярличок Фразеологічні синоніми: відмітний знак II див. наклеп Словник синонімів Вусика
  3. ярлик — [йарлик] -лиека, м. (на) -лиеку, мн. -лиеки, -лиек'іў Орфоепічний словник української мови
  4. ярлик — Бирка, наличко Словник чужослів Павло Штепа
  5. ярлик — рос. ярлик 1. Різновид товарного знака у вигляді клейма, спеціальної етикетки, талона (наклеєного, намитого), де зазначаються основні характеристики товару: виробник, основні параметри, товарознавчі характеристики, штриховий код, розмір, вага... Eкономічна енциклопедія
  6. ярлик — ЯРЛИ́К, а́, ч. 1. іст. Грамота, письмовий указ хана Золотої Орди, що надавав право на управління окремими підлеглими їй областями або державами. Тверський великий князь Михайло Ярославич на початку XIV ст. Словник української мови у 20 томах
  7. ярлик — ярли́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  8. ярлик — (англ. label) клеймо, товарний ярлик із позначкою кількості, ціни та інших даних про товар. Економічний словник
  9. ярлик — -а, ч. 1》 іст. Грамота, письмовий указ хана Золотої Орди, що надавав право на управління окремими підлеглими їй областями або державами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. ярлик — ві́шати (кле́їти) / пові́сити (накле́їти) ярли́к на кого, кому, несхв. Безпідставно приписувати кому-небудь якісь якості, вважати кого-небудь кимсь або звинувачувати в чомусь. Фразеологічний словник української мови
  11. ярлик — ЕТИКЕ́ТКА (на предметі, товарі тощо), ЯРЛИ́К. Володя крутив банку в руках, розглядаючи намилену на неї етикетку японської консервної фабрики (О. Донченко); Він клеїв на кожну бочку чіткого ярлика (В. Кучер). — Пор. накле́йка. Словник синонімів української мови