яструб

Значення в інших словниках

1. яструб — див. ШУЛІКА. Словник синонімів Караванського
2. яструб — [йаструб] -ба, м. (на) -б'і/-бов'і, мн. йаструби, йаструб'іy два йаструбие Орфоепічний словник української мови
3. яструб — -а, ч. Хижий птах з коротким гачкуватим дзьобом, гострими загнутими пазурами, що водиться в лісах різних частин світу. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. яструб — Я́СТРУБ, а, ч. Хижий птах з коротким гачкуватим дзьобом, гострими загнутими пазурами, що водиться в лісах різних частин світу; коструб. Високо над аулом плавали два яструби (О. Десняк); Валерій помітив яструба, що завмер у повітрі над берегом (О. Словник української мови у 20 томах
5. яструб — я́струб іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
6. яструб — Я́СТРУБ (хижий лісовий птах), КО́СТРУБ діал., КРАГУ́ЛЕЦЬ діал.; ПОЛОВИ́К діал. (різновид яструба). Рудий яструб, степовий розбійник, знявся вгору й закружляв над полем (О. Донченко); Он крагулець метнувся (Дніпрова Чайка); Вгорі кружляв хижокрилий половик (Н. Кобринська). Словник синонімів української мови
7. яструб — Я́струб, -ба; -би, -бів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. яструб — Я́СТРУБ, а, чол. Хижий птах з коротким гачкуватим дзьобом, гострими загнутими пазурами, що водиться в лісах різних частин світу. Високо над аулом плавали два яструби (Олекса Десняк, Десну.. Словник української мови в 11 томах