яструб
Я́СТРУБ (хижий лісовий птах), КО́СТРУБ діал., КРАГУ́ЛЕЦЬ діал.; ПОЛОВИ́К діал. (різновид яструба). Рудий яструб, степовий розбійник, знявся вгору й закружляв над полем (О. Донченко); Он крагулець метнувся (Дніпрова Чайка); Вгорі кружляв хижокрилий половик (Н. Кобринська).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- яструб — див. ШУЛІКА. Словник синонімів Караванського
- яструб — [йаструб] -ба, м. (на) -б'і/-бов'і, мн. йаструби, йаструб'іy два йаструбие Орфоепічний словник української мови
- яструб — Шуліка, шульпіка, шуляк. каня, крагулець, кругав, рябець, див. коршун Словник чужослів Павло Штепа
- яструб — -а, ч. Хижий птах з коротким гачкуватим дзьобом, гострими загнутими пазурами, що водиться в лісах різних частин світу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- яструб — Я́СТРУБ, а, ч. Хижий птах з коротким гачкуватим дзьобом, гострими загнутими пазурами, що водиться в лісах різних частин світу; коструб. Високо над аулом плавали два яструби (О. Десняк); Валерій помітив яструба, що завмер у повітрі над берегом (О. Словник української мови у 20 томах
- яструб — я́струб іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- яструб — Я́струб, -ба; -би, -бів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- яструб — Я́СТРУБ, а, чол. Хижий птах з коротким гачкуватим дзьобом, гострими загнутими пазурами, що водиться в лісах різних частин світу. Високо над аулом плавали два яструби (Олекса Десняк, Десну.. Словник української мови в 11 томах