ґава

Значення в інших словниках

1. ґава — Ворона, д. гавря, ґавря; (хто) РОЗЗЯВА. Словник синонімів Караванського
2. ґава — див. неуважний Словник синонімів Вусика
3. ґава — [ґава] -вие, д. і м. -в'і Орфоепічний словник української мови
4. ґава — ҐА́ВА, и, ж. 1. Те саме, що воро́на 1. Знайшовсь Осел-мастак – Його й найняв [хазяїн] левади доглядати, Проклятих горобців та ґав ганяти (Л. Глібов); Вже пiдпливши майже до борту, вони зненацька почули шум крил, птаха звiдкись сполохнули. Ґава! (О. Словник української мови у 20 томах
5. ґава — ґа́ва іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
6. ґава — -и, ж. 1》 Те саме, що ворона 1). Ґав (ґави) ловити — а) нічого не робити; б) проминати яку-небудь нагоду; в) бути неуважним, неспритним. 2》 перен., зневажл. Неуважна, нерозторопна людина; роззява. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. ґава — впійма́ти (пійма́ти) ґа́ву (воро́ну). Не зорієнтувавшись вчасно, упустити слушну нагоду, пропустити що-небудь. — Як же це ви, Андрію Андрійовичу, таку ґаву впіймали? (Ф. Фразеологічний словник української мови
8. ґава — РОЗЗЯ́ВА ч. і ж., розм. (неуважна людина), РОЗЗЯВЛЯ́КА розм., РОЗТЯ́ПА розм., РОЗТЯПА́КА розм., РОЗТЕЛЕ́ПА фам., ҐА́ВА зневажл., ВОРО́НА зневажл., ШЛАПА́К ч., зневажл., СОЛОПІ́Й ч., розм., РОЗВЕ́ЗА розм. — Ач, роззява!... Словник синонімів української мови
9. ґава — Га́ва = ґа́ва, -ви ґа́ва, -ви, -ві; ґа́ви, ґав Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. ґава — Ґава, -ви ж. 1) Ворона. Драг. 272. Як ґава до Юр'я у житі сховається, — буде добре жито. Мнж. 157. 2) об. Зѣвака, ротозѣй. Ґави ловити. Ротозѣйничать. Він ґав ловив та витрішки продавав. Котл. Словник української мови Грінченка