1. Словник синонімів української мови

ґава

РОЗЗЯ́ВА ч. і ж., розм. (неуважна людина), РОЗЗЯВЛЯ́КА розм., РОЗТЯ́ПА розм., РОЗТЯПА́КА розм., РОЗТЕЛЕ́ПА фам., ҐА́ВА зневажл., ВОРО́НА зневажл., ШЛАПА́К ч., зневажл., СОЛОПІ́Й ч., розм., РОЗВЕ́ЗА розм. — Ач, роззява! Так колись ти і в бою Задрімаєш і на хвильку... Стратиш голову свою (О. Олесь); Ой у лісі на орісі Сухая ломака, — Один писар на хуторі Да й той роззявляка (П. Чубинський); Ото ще чортова розтяпака: несла свиту і не бачила, як люлька з кишені випала (Словник Б. Грінченка); Він.. лаяв розтелепу брата за його запізнення (П. Кочура); Ґаво! Ти що ж це ключ не вийняв?.. (П. Тичина); — Дітей малих за що посадив? — По приказанію вашому, за бунт. — Ворона! (Панас Мирний); — Так чого ж ти оце не з нею? — Процедури в мене. — Шлапак! ..Жінку залишив. В незнайомому місті, одну-однісіньку (А. Головко); — Ох ти солопій! А ще й маєш себе за розумного чоловіка (І. Нечуй-Левицький); Ця дівка добра розвеза: ніколи дверей за собою не зачиняє (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ґава — Ворона, д. гавря, ґавря; (хто) РОЗЗЯВА. Словник синонімів Караванського
  2. ґава — див. неуважний Словник синонімів Вусика
  3. ґава — [ґава] -вие, д. і м. -в'і Орфоепічний словник української мови
  4. ґава — див. ворон Словник чужослів Павло Штепа
  5. ґава — ҐА́ВА, и, ж. 1. Те саме, що воро́на 1. Знайшовсь Осел-мастак – Його й найняв [хазяїн] левади доглядати, Проклятих горобців та ґав ганяти (Л. Глібов); Вже пiдпливши майже до борту, вони зненацька почули шум крил, птаха звiдкись сполохнули. Ґава! (О. Словник української мови у 20 томах
  6. ґава — ґа́ва іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  7. ґава — -и, ж. 1》 Те саме, що ворона 1). Ґав (ґави) ловити — а) нічого не робити; б) проминати яку-небудь нагоду; в) бути неуважним, неспритним. 2》 перен., зневажл. Неуважна, нерозторопна людина; роззява. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. ґава — впійма́ти (пійма́ти) ґа́ву (воро́ну). Не зорієнтувавшись вчасно, упустити слушну нагоду, пропустити що-небудь. — Як же це ви, Андрію Андрійовичу, таку ґаву впіймали? (Ф. Фразеологічний словник української мови
  9. ґава — Га́ва = ґа́ва, -ви ґа́ва, -ви, -ві; ґа́ви, ґав Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. ґава — Ґава, -ви ж. 1) Ворона. Драг. 272. Як ґава до Юр'я у житі сховається, — буде добре жито. Мнж. 157. 2) об. Зѣвака, ротозѣй. Ґави ловити. Ротозѣйничать. Він ґав ловив та витрішки продавав. Котл. Словник української мови Грінченка