вар

Вар:

— окріп [9;52;51;I,IV]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вар — ВАР, у, чол. 1. розм. Сильна спека, жара, духота. Вертаються з панщини люди потомлені і варом сонячним, і тяжкою працею (Марко Вовчок, I, 1955, 110); Січа йде по литих касках.. Словник української мови в 11 томах
  2. вар — I -у, ч. 1》 розм. Сильна спека, жара, духота. || Розжарене, гаряче повітря. 2》 розм. Те саме, що окріп. 3》 розм. Кількість для варіння на один раз. 4》 спец. Згущена варінням смола. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вар — Спека, спекота, духота, горяч, задуха, парня, жарота, жарінь, р. млява; (- воду) окріп; (шевський) смола; (одна процедура) сов. варка. Словник синонімів Караванського
  4. вар — див. окріп; спека Словник синонімів Вусика
  5. вар — ВАР, у, ч. 1. розм. Сильна спека, духота. Вертаються з панщини люди потомлені і варом сонячним, і тяжкою працею (Марко Вовчок); Потягло димком не новим, Теплим потом, сонця варом, Тьмяним духом бензиновим (А. Словник української мови у 20 томах
  6. вар — Вар, ва́ру, -рові, у -ру́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вар — Вар, ж.р. Варення, спекота, марудна робота на кухні. Fräulein Амалія твердо вірила, що з'явить ся колись якийсь хоч не німецкий лицар, то бодай славяньский “панич з доброго стану“, котрий її визволить із горячої кухні... Українська літературна мова на Буковині
  8. вар — вар іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  9. вар — ОКРІ́П (кипляча або дуже гаряча вода), КИП'ЯТО́К, КИ́ПІНЬ (КИ́ПЕНЬ) розм., ВАР розм., КИП'Я́Ч розм. рідко. На вогні закипів казанок з окропом (П. Панч); Жовніри.. почали черпати з казанів окріп та поливати їх зверху кип'ятком (І. Словник синонімів української мови
  10. вар — Вар, -ру м. 1) Кипятокъ. 2) Варка, количество для сваренія въ одинъ пріемъ. Вареників буде тільки на один вар. Борзен. у. 3) = узварь. Шух. І. 144. МУЕ. І. 109. 4) Жижа изъ квашенной капусты. 5) Составъ для смазки привитыхъ деревьевъ. 6) Зной, духота. Словник української мови Грінченка