викидати

Викидати собі: докоряти собі [VI]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викидати — ви́кидати дієслово доконаного виду викида́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. викидати — викида́ти / ви́кинути за борт кого, що. Відмовлятися від кого-, чого-небудь як від непотрібного, непридатного і т. ін. Не варто викидати за борт і один з найстарших різновидів фантастики з його роллю популяризатора наукових знань. Фразеологічний словник української мови
  3. викидати — БЛЮВА́ТИ без додатки і чим, РИГА́ТИ вульг., ВИКИДА́ТИ що і без додатка, розм. рідше. — Док.: ви́кинути. Міське повітря давило йому груди, затроювало кров із кожним зітханням. Першими тижнями то вже так було зле, що аж кров'ю почав блювати (Г. Словник синонімів української мови
  4. викидати — (на берег) кидати; (з хати) виганяти; (з тексту) викреслювати; (як непотріб) кидати під лаву; (гроші) витрачати, розтринькувати; (колос) обростати чим; (ляву) вивергати; (їжу) блювати чим. Словник синонімів Караванського
  5. викидати — ВИ́КИДАТИ, аю, аєш, док. 1. кого, що. Викинути всіх або все за кілька разів. Василина викидала з мішка свою одежу, взяла одну спідницю й розгорнула (І. Нечуй-Левицький); Після того, коли я викидав усі папери, охоплені полум'ям, залишалася порожня шафа (Л. Словник української мови у 20 томах
  6. викидати — див. виганяти; кидати Словник синонімів Вусика
  7. викидати — Ви́кидати, -даю, -єш гл. 1) Повыбрасывать, выбросить (все), посбрасывать. Пішов, ще разів зо два вніс дров, да й ті на попа викидав. Рудч. Ск. І. 171. 2) Начать колоситься. Жито викидало колос. Зміев. у. --------------- Викидати, -даю, -єш сов. Словник української мови Грінченка
  8. викидати — I -аю, -аєш, док., перех. 1》 Викинути все за кілька разів. 2》 Випустити, утворити у процесі росту один за одним, неодночасно (колосся, пуп'янки, листя і т. ін.). II -аю, -аєш, недок., викинути, -ну, -неш, док., перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. викидати — Викида́ти, -да́ю, -да́єш, -да́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. викидати — ВИ́КИДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Викинути все за кілька разів. Василина викидала з мішка свою одежу, взяла одну спідницю й розгорнула (Н.-Лев., II, 1956, 103); Після того, коли я викидав усі папери, охоплені полум’ям, залишалася порожня шафа (Сміл. Словник української мови в 11 томах