викидати

ВИ́КИДАТИ, аю, аєш, док.

1. кого, що. Викинути всіх або все за кілька разів.

Василина викидала з мішка свою одежу, взяла одну спідницю й розгорнула (І. Нечуй-Левицький);

Після того, коли я викидав усі папери, охоплені полум'ям, залишалася порожня шафа (Л. Смілянський).

2. що. Те саме, що ви́кинути 5.

Крізь каміння та землю пробились сальвії та гвоздики, викидали бутони, зацвіли червоно, краплинами гарячої крові розсипавшись по землі (Ю. Збанацький).

ВИКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́КИНУТИ, ну, неш, док.

1. що. Кидати що-небудь звідкись, ізсередини чогось назовні або геть.

Десяцькі! Шукайте скрізь, викидайте усе на улицю, бийте, ламайте, шарте всюди (Г. Квітка-Основ'яненко);

Учитель обома руками викидає з нього [кошика] якісь пакунки (О. Донченко);

Зразу й не розбереш, що добре, а що, вибачайте, годиться в сміття викинути (Марко Вовчок);

* Образно. І дам [про Бога] вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті (Біблія. Пер. І. Огієнка);

// Кидати куди-небудь, звідкись на щось.

Річка шумить і викидає колоди на берег сердито (І. Муратов);

Копронідос вийняв портмоне й викинув два червінці на стіл (І. Нечуй-Левицький).

2. кого і без дод., перен., розм. Виганяти кого-небудь, примушувати залишити приміщення, роботу і т. ін.

Вона [мати] мене била малого, вона мене серед зими на шлях викидала (Панас Мирний);

В цей час якраз трапилась мені досить звичайна, але нудна й неприємна історія: мене викидали з моєї робітні (В. Винниченко);

У мене нема чим заплатити. Ще викинуть з готелю (М. Коцюбинський);

Коли я приймав посаду, мені стільки про неї [Пульхерію Іванівну] наговорили, що я й справді думав викинути її з установи. Але тепер бачу, що це була робота злих язиків (М. Хвильовий).

3. що, перен., розм. Виключати, випускати з тексту; викреслювати.

Більше думайте і менше пишіть, а з того, що пишете, більше викидайте (з наук.-попул. літ.);

Недавно дістав я з цензури свій збірник. Тяжко покалічила його цензура, багато зовсім викинула (М. Коцюбинський).

4. що, перен., розм. Витрачати марно гроші.

– То на дурний кавалок пасовиська вам не жаль викидати тисячі (І. Франко);

[Анзорге:] Три таляри я мушу викинути на податок за хату, один таляр на податок за землю (Леся Українка).

5. що. Випускати, утворювати в період розвитку, росту колосся, пуп'янки і т. ін.

Ячмінь почав колос викидати (Ганна Барвінок);

Незграбні дерева вже викидали набубнявілі бруньки (П. Автомонов);

Вже прокинувся і дуб-зимовик, викинувши тендітні жовтаво-зелені листочки (І. Цюпа).

6. що. Піднімати, виставляти різким рухом (руки, ноги, якийсь предмет).

Тоді ну військо муштрувати, Учить мушкетний артикул, Вперед як ногу викидати (І. Котляревський);

Він біг, пригинаючись, широко викидаючи ноги (В. Кучер);

Раптом з усього бігу він зупинився, вкляк на місці, стрибнувши в найближчу воронку, викинув автомат вперед (О. Гончар);

// Виставляти або піднімати на висоту (знак, прапор і т. ін.).

[Настя:] Вони [запорожці] швидко будуть тут. Я обіцяла їм викинути на березі знак, як вже буде все готово (І. Нечуй-Левицький);

І ось, викинувши прапори союзників біля політехнічного інституту, походжали озброєні американською зброєю люди, зодягнені в костюми напіввійськового крою (І. Цюпа).

7. що і без дод. Випускати із себе, вивергати.

На найближчому від нього [озера] горбі час від часу починали бити невеличкі джерела, викидаючи нафту (М. Трублаїні);

Грязьові вулкани Керченського півострова викидають значні маси газових рідких і твердих продуктів (з наук. літ.);

// розм. Блювати.

Не змогла випити Хівря – викинула... Криком кричить, духу пускається!.. (Панас Мирний);

А Іван, як викинув із себе борщ.., то взяв стогнати (Л. Мартович).

8. кого, розм. Передчасно народити, мати викидень.

Викидала, викидала [дружина] недоносків і тільки одного сина виходила (М. Стельмах).

9. що, розм. Випускати товар на ринок або виставляти його в магазині для продажу.

Америка, Вест-Індія, Аргентина і Манітоба, як правило, на зовнішні ринки викидають хліб не восени, а пізніше, – вони не квапляться, бо мають час вичікувати високі ціни (М. Стельмах).

△ Мета́ти (викида́ти) ікру́ див. мета́ти.

◇ (1) Викида́ти / ви́кинути дур з голови́ – ставати розсудливим, розважливим, починати тверезо оцінювати власні вчинки; опам'ятовуватися.

[Виборний:] Викинь лиш дур з голови (І. Котляревський);

– Викинь дур з голови, живи, як люде [люди] живуть, візьми примір з брата, бо пропадеш як собака в ярмарку! (І. Карпенко-Карий);

(2) [Викида́ти / ви́кинути] за борт кого, що – відмовлятися від кого-, чого-небудь як від непотрібного, непридатного і т. ін.

Не варто викидати за борт і один з найстарших різновидів фантастики з його роллю популяризатора наукових знань (з газ.);

Та людську мисль і почуття орлине Ніхто й ніщо не викинув за борт (М. Рильський);

– Ач, яка тепер молодь! – напідпитку не вгамовувався Страшко .. Ще вчора на вулиці носиками чмихали, а сьогодні вже всі – начальство! Нас, стариків, – за пояс! За борт! (Яків Баш);

Він заздрить? Йому соромно? Це почуття професор Самонін давно викинув за борт (Л. Дмитерко);

(3) Викида́ти / ви́кинути ко́зиря – показувати кому-небудь свої переваги, достоїнства.

А якщо ви .. скажете, що Одеса “так собі”, – то він [одесит] огляне вас презирливо й викине свого .. козиря: – Так собі? А море?! (Ю. Яновський);

(4) Викида́ти / ви́кинути колі́нця (колі́нце, колі́но, колі́на, кре́нделі):

а) робити вигадливі рухи, фігури в танці; витіювато танцювати.

Антон вийшов на коло, вдарив каблуками нових чобіт .. і пройшовся перед Катериною, викидаючи такі коліна, що не можна було уявити (С. Чорнобривець);

– Балакали, говорили й мою душеньку звеселили: “збацали” танго. От кренделі викидали! (О. Ковінька);

Танцювали до одуру. Потім Славко почав викидати такі колінця, що всі падали з реготу (П. Колесник);

б) робити який-небудь осудливий, нерозумний або легковажний вчинок.

Брати викидали завжди колінця: то уїдливо здоровкались з ним, то тиркали услід йому, то навздогінці вигукували не дуже щирі привіти (Панас Мирний);

Ті дурні дівчиська здатні викидати які завгодно колінця від ревнощів (В. Козаченко);

[Зборовський:] Чи згоджуєтесь, панове, на їх шлюб? .. [Микита (набік):] І не собака ж наш кошовий, яке коліно викинув (М. Кропивницький);

– Вона [дружина] може таке колінце викинути, що хоч стій, хоч падай (В. Большак);

в) дивувати, вражати кого-небудь чимсь особливим, незвичайним.

– Той Василь тихий-тихий, а завжди викине таке колінце, що не всякий і з метким розумом докумекає, – усміхався сам до себе Анатолій (із журн.);

г) (рідше) співати, роблячи несподівані переходи в тональності, силі та висоті звуків.

Раптом заллється соловейко піснею. Які трелі, які колінця викидає! (з газ.);

(5) Викида́ти / ви́кинути ко́ника (ко́ники):

а) чинити що-небудь незвичайне, несподіване або легковажне.

В школі Марина часто викидала коники, за що подруги називали її навіженою (З. Мороз);

Поки не був радистом в радгоспі, то радіохуліганив, міг через ефір розшукати її в степу, покликати, а тепер, коли йому доручили весь радіовузол, тепер він сам не дозволяв собі такі коники викидати (О. Гончар);

Одного разу намалював [Кузьмін] портрет Павки Бекшанського та ще й коника викинув: нишком приніс його у повітком та й почепив на стіну серед інших портретів (Ю. Збанацький);

б) дивувати, вражати кого-небудь чимсь особливим, незвичним.

Я вже й тоді пробував викидати різні коники з природою, пробував дещо схрещувати (О. Гончар);

[Буйко:] Давай, Васю, давай. [Чубатий (показує гранату):] Я їм скоро такого коника викину, що – ух! Земля трісне! (Яків Баш);

в) робити що-небудь безглузде, нерозумне або діяти підступно.

Коники викидають заміжні жінки своїм чоловікам (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо);

– А якого коника викинув усім нам брат Петрусь, так просто диво!.. Надумав так усіх нас образити, що нікому б таке й на думку не спало (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Ваша Надя таки міцненький горішок! – покрутив головою. – Доведеться за нею якийсь час постежити. Щоб не викинула якогось коника. Це вам ой як непотрібно! У вас же захист дисертації на носі (А. Дімаров);

(6) Викида́ти / ви́кинути на ві́тер що – легковажно, марно витрачати гроші, майно і т. ін.

Не викидай гроші на вітер, купуй українське (з газ.);

Як розпорядитися грошима? Легко їх розтринькати, викинути на вітер (з газ.);

(7) Викида́ти / ви́кинути на ву́лицю кого і без дод.:

а) позбавляти кого-небудь житла, притулку.

Суд відсудив на користь Генріха стару Глущукову хату і шматок поля .. Старого й немічного Северина Глущука Генріх викинув на вулицю (С. Чорнобривець);

б) позбавляти кого-небудь засобів для існування, заробітку.

А молодий [пан] – навпаки: і не кричить, і не лає: все тихо та мирно, а дивись – уже й викинув на вулицю (Панас Мирний);

(8) Викида́ти / ви́кинути на смі́тни́к кого, що – визнавати, вважати кого-, що-небудь непотрібним, не вартим уваги або непридатним; відмовлятися від когось, чогось.

– Всі ми знаємо, що всякий мотлох: старожиті [старожитні] права, адміністративний лад, інвеституру, вибори полковників, схоластичну науку – ми самі викинули на смітник (М. Лазорський);

Мене ти зрадиш, викинеш на смітник, Як знуду за тобою навісну (М. Вінграновський);

(9) Викида́ти / ви́кинути на смі́тни́к істо́рії кого, що – визнавати, вважати кого-, що-небудь скомпрометованим, політично неспроможним, шкідливим.

Життя викинуло їх [фашистів] з усіма розбійницькими атрибутами на смітник історії. Слава героїв, що відстоювали і визволяли рідну землю, живе і житиме у віках (з газ.);

(10) Викида́ти (рідко витина́ти) / ви́кинути шту́ку (фо́ртелі, фо́ртель, фо́куси і т. ін.) – робити що-небудь нерозумне, безглузде або діяти підступно.

– Сагайдак знову фокуси викидає... І що він собі думає, не знаю (С. Добровольський);

– Замість того, щоб попросити пробачення, вона почала фортелі викидати (Ю. Збанацький);

Дорогою він [пес] витинав мені різні фортелі. Коли переходив трамвайну лінію, ліг на рейки і ані руш (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

Яку штуку викинув Мандичевський, Ви самі знаєте. Я вже не кажу про те, як себе держали старші народовці (М. Драгоманов);

Тупий, брутальний, малоосвічений, він і на цей раз викинув фортель, за якого йому треба було як мінімум вліпити сувору догану (І. Муратов);

– Де ти взяв цю дерев'яну ковбасу? Це ж звичайнісінька гілка берези, тільки закручена і часником натерта!.. – Володя так і покотився зо сміху. Це він таку штуку викинув (Є. Кравченко);

(11) Ви́кинути (ви́креслити) з [свого́] се́рця кого – перестати любити кого-небудь.

В якій справі вона зайшла до Саїда, викинувши його з свого серця? (Іван Ле);

Може, Ольга забула про нього, викреслила з свого серця? (Н. Рибак);

(12) Ви́кинути (ви́трусити) / викида́ти з голови́ (з па́м'яті, з ду́мки, рідко з ума́ і т. ін.) кого, що:

а) забути кого-, що-небудь.

– Старий, сину, будеш, як усе знатимеш. Не думай про се: то погане слово! Викинь його з голови... То тільки злі діти так кажуть... (Панас Мирний);

Та чи б я за таким плакала та побивалася? Я б його й з думки викинула (Панас Мирний);

[Степанида:] Іван вже більш тижня, як пішов по монастирях на прощу. [Химка:] Ага, так, так, я чула та й з памороків витрусила ту чутку (М. Кропивницький);

Раїса почувала себе добре, немов викинула з пам'яті все неприємне (М. Коцюбинський);

Кілька хвилин П'єнтак щось сердито бурмотить собі під ніс, потім викидає геть з голови бундючного кооператора. До біса!.. (С. Журахович);

б) перестати думати про кого-, що-небудь, відмовитися від когось, чогось.

Ні, козаче, викинь із голови, щоб відсіля втекти. Мовчи та диш; а то щоб й тебе на локшину не покришили (Г. Квітка-Основ'яненко);

Плакав нишком, жив одною. Не міг викинути з ума (П. Грабовський);

Я піймав себе на ганебнім чутті й гадці. Намагався їх витрусити з голови, думати про щось інше (Олесь Досвітній);

Роби́ти (викида́ти, стро́їти) / зроби́ти (ви́кинути) фі́ґлі (фі́ґля, фі́ґлі-мі́ґлі) див. роби́ти.