викидання
ВИКИДА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. викида́ти.
У давніх поселеннях знайдені спеціальні місця для викидання попелу (з наук. літ.);
За такими морфологічними ознаками, як вушка і язичок, розрізняють хліба до викидання рослинами суцвіть (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me