1. Словник з творів Івана Франка

вориння

Вори́ння:

— загорожа з тонких довгих кругляків (жердин) [1]

— огорожа з жердин [54]

— огорожа з соснових дрючків, накладених один поверх другого [X]

— огорожа з тонких довгих кругляків (жердин) [21]

— огорожа з воринин (жердок), укладених одна поверх одної [III]

Вориння, вороння:

— огорожа з вовни (жердок), укладених одна поверх одної [IV]

— Незадовільно ясне значення слова вориння. З пояснення «огорожа з ворин (жердок), укладених одна поверх одної» (486) можна думати, що це паркан, у якому горизонтальні жердки покладені одна на одну, щільно прилягають до себе. Насправді вориння складається найчастіше тільки з двох, рідше трьох (часто тільки з однієї) горизонтальних, прив’язаних до колів «ужовками», жердок. Відстань між жердками в такій огорожі становить 0,5—1 м. [MО,III]

— Вориння (збірний іменник від ворина — жердка) — це рід огорожі з горизонтально прив’язаними до колів двома, рідше трьома або навіть однією горизонтальною жердкою. Відстань між «воринами» близько 0,5 м. У поясненні сказано: «Вориння (вороння) — огорожа з вовни (жердок), укладених одна поверх одної» (528). [MО,IV]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вориння — вори́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. вориння — -я, с. 1》 Збірн. до ворина. 2》 рідко. Загорожа з довгих жердин, прибитих до стовпців. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вориння — Я, с. 1. Зрубаний тонкий довгий стовбур дерева, який використовують для огорожі; жердина. 2. рідко. Загорожа з таких жердин. Розгойдано, гортанно, хлипко сп'янивши обрій — за грудей тугим воринням, що й не видко, де твій, завизубрений день. (Т.1, кн.2:126). Словник поетичної мови Василя Стуса
  4. вориння — ВОРИ́ННЯ, я, с. 1. Збірн. до вори́на 1. Череди йшли повагом вузькими стежками, з обох боків обгородженими воринням (І. Франко); Забили чотири стовпи, обгородили воринням, і весь тобі корівник, конюшня й кошара (В. Кучер). 2. рідко. Те саме, що вори́на... Словник української мови у 20 томах
  5. вориння — див. перешкода Словник синонімів Вусика
  6. вориння — ВОРИ́ННЯ, я, с. 1. Збірн. до вори́на. Череди йшли повагом вузькими стежками, з обох боків обгородженими воринням (Фр., III, 1950, 92); Забили чотири стовпи, обгородили воринням, і весь тобі корівник, конюшня й кошара (Кучер, Прощай.., 1957, 223). Словник української мови в 11 томах