1. Словник української мови в 11 томах

вориння

ВОРИ́ННЯ, я, с.

1. Збірн. до вори́на.

Череди йшли повагом вузькими стежками, з обох боків обгородженими воринням (Фр., III, 1950, 92);

Забили чотири стовпи, обгородили воринням, і весь тобі корівник, конюшня й кошара (Кучер, Прощай.., 1957, 223).

2. рідко. Загорожа з довгих жердин, прибитих до стовпців.

Іван прив’язав білого коня до низького вориння на подвір’ї (Козл., На переломі, 1947, 72).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вориння — Вори́ння: — загорожа з тонких довгих кругляків (жердин) [1] — огорожа з жердин [54] — огорожа з соснових дрючків, накладених один поверх другого [X] — огорожа з тонких довгих кругляків (жердин) [21] — огорожа з воринин (жердок)... Словник з творів Івана Франка
  2. вориння — вори́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. вориння — -я, с. 1》 Збірн. до ворина. 2》 рідко. Загорожа з довгих жердин, прибитих до стовпців. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вориння — Я, с. 1. Зрубаний тонкий довгий стовбур дерева, який використовують для огорожі; жердина. 2. рідко. Загорожа з таких жердин. Розгойдано, гортанно, хлипко сп'янивши обрій — за грудей тугим воринням, що й не видко, де твій, завизубрений день. (Т.1, кн.2:126). Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. вориння — ВОРИ́ННЯ, я, с. 1. Збірн. до вори́на 1. Череди йшли повагом вузькими стежками, з обох боків обгородженими воринням (І. Франко); Забили чотири стовпи, обгородили воринням, і весь тобі корівник, конюшня й кошара (В. Кучер). 2. рідко. Те саме, що вори́на... Словник української мови у 20 томах
  6. вориння — див. перешкода Словник синонімів Вусика