гунцвот

Гу́нцвот:

— гультяй (лайка), [VI]

— лайка [V]

— лайливе слово: собачий син, собака [II,IV]

— негідник [21;51]

— собака (лайливе) [I]

— собачий син, шельма [17;15]

— «Гунцвот» (шельма): «Гунцвот, хто мені се говорить!» (84) пояснене словом «собака» (лайливе). Якщо виходити з первісного значення цього слова, його слід було перекласти не «собака», а словом, яке надається на цьому місці до перекладу (cunus canis), бо таке є первісне значення нім. «Hundsfot» [Fr. Sławski, Słownik etymologiczny języka polskiego, zesz. 4, 436—7; H. Paal, Deutsches Wörterbuch, 5, Auflage Halle, 1956, 304].У польській мові та говірках Галичини, у тому числі й на Бойківщині, «гунцвот» вживається в переносному значенні: негідник, мерзотник, шельма. Синонімами «гунцвота» в польській мові є nićpoń, szubrawiec, szelma, łotr, gałgan, але ніколи, як і в галицьких говірках, «собака». [MО,I]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гунцвот — гунцво́т іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. гунцвот — -а, ч., діал., лайл. Собачий син, шельма. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гунцвот — ГУНЦВО́Т, а, ч., діал., лайл. Собачий син, шельма. Покуту зняли ледь живого. — Ну, гунцвот, тепер скажеш, скільки всього війська в Хмельницького? (Панч, Гомон. Україна, 1954, 353). Словник української мови в 11 томах
  4. гунцвот — гу́нцвот (гу́нцвуд, ґу́нцвуд) 1. підла, непорядна людина; негідник, мерзотник (ст) ◊ гу́нцвот – не моє́ ім'я́ так говорить людина, стверджуючи, що її слова правдиві (ст): Запакую я їх до кармелітів, нехай там троха просидяться, а вже гунцвот... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. гунцвот — Гунцвот, -та м. 1) = гунцвол. Утік гунцвот. Ном. № 1173. 2) мн. = муцик 2. Вх. Лем. 436. Словник української мови Грінченка