гунцвот
Гунцвот, -та
м.
1) = гунцвол. Утік гунцвот. Ном. № 1173.
2) мн. = муцик 2. Вх. Лем. 436.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гунцвот — Гу́нцвот: — гультяй (лайка), [VI] — лайка [V] — лайливе слово: собачий син, собака [II,IV] — негідник [21;51] — собака (лайливе) [I] — собачий син, шельма [17;15] — «Гунцвот» (шельма): «Гунцвот, хто мені се говорить!... Словник з творів Івана Франка
- гунцвот — гунцво́т іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
- гунцвот — -а, ч., діал., лайл. Собачий син, шельма. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гунцвот — гу́нцвот (гу́нцвуд, ґу́нцвуд) 1. підла, непорядна людина; негідник, мерзотник (ст) ◊ гу́нцвот – не моє́ ім'я́ так говорить людина, стверджуючи, що її слова правдиві (ст): Запакую я їх до кармелітів, нехай там троха просидяться, а вже гунцвот... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- гунцвот — ГУНЦВО́Т, а, ч., діал., лайл. Собачий син, шельма. Покуту зняли ледь живого. — Ну, гунцвот, тепер скажеш, скільки всього війська в Хмельницького? (Панч, Гомон. Україна, 1954, 353). Словник української мови в 11 томах