1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

гунцвот

гу́нцвот (гу́нцвуд, ґу́нцвуд) 1. підла, непорядна людина; негідник, мерзотник (ст)

◊ гу́нцвот – не моє́ ім'я́ так говорить людина, стверджуючи, що її слова правдиві (ст): Запакую я їх до кармелітів, нехай там троха просидяться, а вже гунцвот – не моє ім'я, коли не попрошу в поліції, аби їм перед тим порядно вигарбували шкіру (Франко)|| = креатура

●ти гу́нцвуте з малої халу́пки (лайка) (Франко)

2. нечемна дитина чи підліток (м, ср, ст): На плебанії, у Косові, всі мене вважали “гунцвотом” і клептоманом, тому дуже пильно ставились до всіх моїх виходів “на публіку і без неї” (Оробець)|| = гівнюк

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гунцвот — Гу́нцвот: — гультяй (лайка), [VI] — лайка [V] — лайливе слово: собачий син, собака [II,IV] — негідник [21;51] — собака (лайливе) [I] — собачий син, шельма [17;15] — «Гунцвот» (шельма): «Гунцвот, хто мені се говорить!... Словник з творів Івана Франка
  2. гунцвот — гунцво́т іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  3. гунцвот — -а, ч., діал., лайл. Собачий син, шельма. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гунцвот — ГУНЦВО́Т, а, ч., діал., лайл. Собачий син, шельма. Покуту зняли ледь живого. — Ну, гунцвот, тепер скажеш, скільки всього війська в Хмельницького? (Панч, Гомон. Україна, 1954, 353). Словник української мови в 11 томах
  5. гунцвот — Гунцвот, -та м. 1) = гунцвол. Утік гунцвот. Ном. № 1173. 2) мн. = муцик 2. Вх. Лем. 436. Словник української мови Грінченка