дільниця

дільниця (156,165) —спеціальний вид огорожі. Слово дільниця зустрічається в V томі двічі в такому контексті: «От тепер Гутак дільниці городить» (156); «Се був присілок, відділений від самих Нагуєвич широким пасовищем, покритим декуди повз дільниці густим, у плота зависоким будаччям» (165). Словник Грінченка під дільницею (І, 391) подає аж чотири значення, з яких жодне не відповідає цьому контекстові. Для інтерпретації дільниці у Франка треба виходити із значення, поданого в словнику Желехівського (І, 185):1) зовнішня огорожа довкруги села або селянського двора; 2) межа; 3) (про землю) частина, ділянка. Усі ці значення зустрічаються в бойківському діалекті, іноді ще в більш вузькому, специфічному значенні. Так, дільниця на Бойківщині може ще означати: 1) ділянку землі, яку батько передав своїм дітям на власність; 2) частину огорожі довкола церкви або кладовища, яку з доручення громади мав зробити окремий селянин. Ці значення дільниці досі ніде не відбиті, і тому варт про них згадати в зв’язку із значенням цього слова у Франка. З уваги на багатозначність бойківської дільниці важко сказати, яке із згаданих значень лежить в основі цитованого контексту. У першому реченні вона, здається, означає поле, земельну ділянку, в другому — огорожу довкола пасовища. Остаточно сумніви можна вирішити в селі Івана Франка шляхом опиту представників старого покоління. [MО,V]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дільниця — дільни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. дільниця — (адміністративна одиниця) відділок, відділ, філія, (шляху) дистанція. Словник синонімів Караванського
  3. дільниця — [д'іл'ниц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  4. дільниця — -і, ж. 1》 Адміністративно-територіальна або виробнича одиниця. 2》 рідко. Те саме, що ділянка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дільниця — ДІЛЯ́НКА (окрема частина земельної площі, використовувана з певною метою, виділена за якоюсь ознакою), ДІЛЬНИ́ЦЯ рідше, ШМАТО́К, ПЛОЩИНА́, ПЛО́ЩА рідше; КЛА́ПОТЬ, КЛА́ПТИК, ПРИРІ́ЗОК, ПРИРІ́З, ПАРЦЕ́ЛА ек., ПАРЦЕ́ЛЯ заст., ПІ́ДМЕ́Т діал. Словник синонімів української мови
  6. дільниця — Дільни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. дільниця — ДІЛЬНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Адміністративно-територіальна або виробнича одиниця. Центром масово-політичної роботи серед виборців є виборча дільниця (Рад. Укр., 23. Словник української мови в 11 томах
  8. дільниця — Дільниця, -ці ж. 1) Надѣлъ. Наші дільниці отам над шляхом. Черниг. у. 2) Отдѣленная часть для работы въ полѣ. Черк. у. 3) Полевыя ворота за деревнею на выѣздѣ (Уманск. у.), a также канава вокругъ села для отдѣленія царини. Лохв. у. Слов. Д. Эварн. О. 1861. X. Св. 47. 4) Канава пограничная. Словник української мови Грінченка