дільниця

ДІЛЯ́НКА (окрема частина земельної площі, використовувана з певною метою, виділена за якоюсь ознакою), ДІЛЬНИ́ЦЯ рідше, ШМАТО́К, ПЛОЩИНА́, ПЛО́ЩА рідше; КЛА́ПОТЬ, КЛА́ПТИК, ПРИРІ́ЗОК, ПРИРІ́З, ПАРЦЕ́ЛА ек., ПАРЦЕ́ЛЯ заст., ПІ́ДМЕ́Т діал. (невелика); ПО́ЛЕ (використовується з певною метою); ПЛОЩА́ДКА (невелика, рівна); ЛА́ТКА (невелика або така, що чимось відрізняється від сусідніх); ПОДІ́ЛОК діал., заст. (виділена у користування селянській родині); ПО́СТАТЬ (яку обробляє один жнець, полільник тощо). Скоро вся ділянка вкрилася, мов письменами якимись незрозумілими, зигзагами світло-зелених покосів (Г. Хоткевич); На заповідній дільниці росли столітні дуби й сосни (О. Донченко); — Коли б тобі щаслива доля, -- Сказав ласкаво чоловік, -- Дала шматок такого поля — Ти б, синку, сіяв цілий вік! (Л. Глібов); Він шукає тієї сили, що віяла колись од вільного степу, шукає високої тирси і не знаходить нічого, — саму понуру поорану площину (Б. Грінченко); По кряжу над урвищем зберігся чималий клапоть цілини, — буде намети де ставити (О. Гончар); Невеликі все то клаптики були, одні свіжо заскороджені, другі злегка прикриті зеленою рослиною (Панас Мирний); У поповім городчику приріз зеленіє (коломийка); Мірянка була готова.. Графська земля лишилася вишита кольоровими коликами, і на кожному з них число парцели (О. Маркуш); Купив (емігрант) кілька будинків і взагалі займався спекуляцією — торгував парцелями і домами (С. Масляк); Десь восени мати вибирала на городі підмет — невелику ділянку землі (В. Минко); Поля зрошення; А женихи тим часом всі бавились там, де звичайно, — При Одісеєвім домі, на втоптаній добре площадці (переклад Бориса Тена); Взяла Катерина граблі з залізними зубками, латку озимого жита заволочила (С. Чорнобривець); Садок був невеличкий, але рясний. Нешироким поділком він простягсь аж до річки (Б. Грінченко); Приїхав (економ) до постаті, став снопи лічити (пісня).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дільниця — дільниця (156,165) —спеціальний вид огорожі. Слово дільниця зустрічається в V томі двічі в такому контексті: «От тепер Гутак дільниці городить» (156); «Се був присілок, відділений від самих Нагуєвич широким пасовищем... Словник з творів Івана Франка
  2. дільниця — дільни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. дільниця — (адміністративна одиниця) відділок, відділ, філія, (шляху) дистанція. Словник синонімів Караванського
  4. дільниця — [д'іл'ниц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  5. дільниця — -і, ж. 1》 Адміністративно-територіальна або виробнича одиниця. 2》 рідко. Те саме, що ділянка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. дільниця — Дільни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. дільниця — ДІЛЬНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Адміністративно-територіальна або виробнича одиниця. Центром масово-політичної роботи серед виборців є виборча дільниця (Рад. Укр., 23. Словник української мови в 11 томах
  8. дільниця — Дільниця, -ці ж. 1) Надѣлъ. Наші дільниці отам над шляхом. Черниг. у. 2) Отдѣленная часть для работы въ полѣ. Черк. у. 3) Полевыя ворота за деревнею на выѣздѣ (Уманск. у.), a также канава вокругъ села для отдѣленія царини. Лохв. у. Слов. Д. Эварн. О. 1861. X. Св. 47. 4) Канава пограничная. Словник української мови Грінченка