застанова

Значення в інших словниках

1. застанова — застано́ва іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
2. застанова — -и, ж., діал. 1》 Застава (див. застава I 1)). 2》 Розум; міркування. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. застанова — I. ЗАСТА́ВА (забезпечення одержуваної позички майном, цінностями і т. ін.), ЗАКЛА́Д, ЗАСТАНО́ВА діал. У Харві.. можна було часом розжитися й на кілька доларів, під невеликий відсоток або заставу (Н. Рибак); (Петро:) Грошей не було. Словник синонімів української мови
4. застанова — ЗАСТАНО́ВА, и, ж., діал. 1. Застава ( див. заста́ва¹1). Кожушанку у застанову не візьму, а як треба грошей, то продай кожушанку або теличку (Л. Янов., І, 1959, 69). 2. Розум; міркування. Тривога відняла їй усю силу, всю застанову (Фр. Словник української мови в 11 томах
5. застанова — Застано́ва, -ви ж. = застава 1. Поніс чоловік до жида ціп на застанову, щоб навірив горілки. Лебед. у. Жидові клади застанову як позичаєш, а йому не треба. Н. Вол. у. Кожух у застанові. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка