1. Словник української мови в 11 томах

застанова

ЗАСТАНО́ВА, и, ж., діал.

1. Застава ( див. заста́ва¹1).

Кожушанку у застанову не візьму, а як треба грошей, то продай кожушанку або теличку (Л. Янов., І, 1959, 69).

2. Розум; міркування.

Тривога відняла їй усю силу, всю застанову (Фр., VII, 1951, 123);

— Приходять до мене такі хвилі, от як оця тепер, що одна думка без застанови — і я позбавлю себе життя (Круш., Буденний хліб.., 1960, 155).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. застанова — Застано́ва: — роздумування; [VI,VII] — тут: роздумування [19] — обміркованість; без застанови: не обміркувавши, не роздумавши [V] Словник з творів Івана Франка
  2. застанова — застано́ва іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. застанова — -и, ж., діал. 1》 Застава (див. застава I 1)). 2》 Розум; міркування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. застанова — I. ЗАСТА́ВА (забезпечення одержуваної позички майном, цінностями і т. ін.), ЗАКЛА́Д, ЗАСТАНО́ВА діал. У Харві.. можна було часом розжитися й на кілька доларів, під невеликий відсоток або заставу (Н. Рибак); (Петро:) Грошей не було. Словник синонімів української мови
  5. застанова — Застано́ва, -ви ж. = застава 1. Поніс чоловік до жида ціп на застанову, щоб навірив горілки. Лебед. у. Жидові клади застанову як позичаєш, а йому не треба. Н. Вол. у. Кожух у застанові. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка