застанова

I. ЗАСТА́ВА (забезпечення одержуваної позички майном, цінностями і т. ін.), ЗАКЛА́Д, ЗАСТАНО́ВА діал. У Харві.. можна було часом розжитися й на кілька доларів, під невеликий відсоток або заставу (Н. Рибак); (Петро:) Грошей не було. Пораїлись ми з жінкою, і я поніс Борохові кожуха на заклад, щоб взять у нього таляр (І. Карпенко-Карий); — Кожушанку у застанову не візьму, а як треба грошей, то продай кожушанку або теличку (Л. Яновська).

РО́ЗУМ (здатність окремої людини запам'ятовувати, оцінювати обстановку, події тощо та відповідно діяти і поводитися; звичайний, природний стан людської свідомості), УМ, ЗДОРО́ВИЙ ГЛУЗД, ГЛУЗД, ТОЛК розм. (ТОВК діал.), МО́ЗОК розм., ГОЛОВА́ розм., КЕБЕ́ТА розм., РОЗСУ́ДОК розм., РО́ЗСУД рідше, РОЗУМІ́ННЯ рідше, ТЯ́МА розм., ТЯ́МКА розм., ЗАСТАНО́ВА діал. Найбільше ж за розум вони поважають старого, за вдачу його та ще, звісно, за сина (О. Гончар); Іди служи, годи Енею, Він зна воєнне ремесло; Умом і храбростю своєю В опрічнеє попав число (І. Котляревський); — Заспокойтесь: я при здоровому глузді і твердій пам'яті (А. Головко); Люди всі — на два ранжири: Є розумні — та без віри, Другі — вірою міцні, Але глуздом — аніні! (А. Кримський); Ну, скажи, чи єсть оце у тебе толк — лити холодну воду за шию? (С. Васильченко); (Захарко:) От за те я тебе й бив, що ти п'єш без товку, що дуже ласа до чарки (М. Кропивницький); Мозок у мене стоїть над фізіологією. Він знає, що сльози й радість — це невід'ємні частки людського щастя (Ю. Яновський); До булави треба голови (прислів'я); — Майоре.. Мені потрібний буде кмітливий, з доброю кебетою і неодмінно хоробрий офіцер (Д. Бедзик); Тут потрібний холодний розсудок і велика обережність (Д. Ткач); — Бий його, сину, бий усіх! — кричав, втративши розсуд старий Шумейко (А. Шиян); Вона при всьому своєму розумінні була тільки жінкою, якій були чужі і незрозумілі мужські амбіції, бо ніколи їх не мала (Ірина Вільде); Часом улюбить (чоловік) таку кралю, що здається, маючи хоть кріпку тями, мусив би на сім миль від неї відбігти (Марко Вовчок); Сподобалась чортяча мова хлопцю, Не відав він про чортову лукавість, Оддав Іблісу тямку, й серце, й душу (А. Кримський); — Але тоді се (кохання) наскочило на мене раптом, з такою силою, що я цілком стратив застанову (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. застанова — Застано́ва: — роздумування; [VI,VII] — тут: роздумування [19] — обміркованість; без застанови: не обміркувавши, не роздумавши [V] Словник з творів Івана Франка
  2. застанова — застано́ва іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. застанова — -и, ж., діал. 1》 Застава (див. застава I 1)). 2》 Розум; міркування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. застанова — ЗАСТАНО́ВА, и, ж., діал. 1. Застава ( див. заста́ва¹1). Кожушанку у застанову не візьму, а як треба грошей, то продай кожушанку або теличку (Л. Янов., І, 1959, 69). 2. Розум; міркування. Тривога відняла їй усю силу, всю застанову (Фр. Словник української мови в 11 томах
  5. застанова — Застано́ва, -ви ж. = застава 1. Поніс чоловік до жида ціп на застанову, щоб навірив горілки. Лебед. у. Жидові клади застанову як позичаєш, а йому не треба. Н. Вол. у. Кожух у застанові. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка