1. Словник синонімів української мови

заставляти

I. ЗАСТАВЛЯ́ТИ (віддавати у заставу кредиторові), ЗАКЛАДА́ТИ, ЗАСТАНОВЛЯ́ТИ розм., ОБТЯ́ЖУВАТИ діал. — Док.: заста́вити, закла́сти, застанови́ти. Змотався (Брагов), доти заставляв та перезаставляв свій маєток; поки довгу стало чи не більше, ніж маєтку! (Олена Пчілка); — Заборгованість дворянства почала катастрофічно рости.. Ми заклали і перезаклали три чверті дворянських маєтків (М. Стельмах); Став (козак).. Щирозлотний обушок виймати, Став шинкарці молодій за цебер меду застановляти (дума).

ПРИМУ́ШУВАТИ (вимагати в когось виконання чогось незалежно від його волі, бажання), ЗМУ́ШУВАТИ, ВИМУ́ШУВАТИ, СИ́ЛУВАТИ, ПРИНЕВО́ЛЮВАТИ, НЕВО́ЛИТИ, ПРИКРУ́ЧУВАТИ розм., ПРИПИРА́ТИ розм., ПРИНУ́КУВАТИ (ПРИНУКА́ТИ) розм., ЗАСТАВЛЯ́ТИ заст. — Док.: приму́сити, зму́сити, ви́мусити, приси́лувати, уси́лувати (вси́лувати) діал. принево́лити, прикрути́ти, припе́рти, заста́вити. Він мене примушував вступати в поєдинки з румунськими школярами (Р. Андріяшик); — Чого ходиш чорна! — гримала Маланка на Гафійку і змушувала її мало не щодня міняти сорочку (М. Коцюбинський); — Діждалася я від вас доброго слова. Та мені з цього слаба потіха, бо я вимусила вас на цю похвалу (Лесь Мартович); Поглядає (Палажка) на вулицю, і рада ж то, раденька, що її ніхто не силує до роботи (О. Стороженко); Якось хлопці присилували Крицяка поставити сулію сливовиці за двійко нащадків (Р. Андріяшик); (Товкач:) Як схочу, то буду робити, а ні, то війт мене не всилує (І. Франко); Микола з жінкою старого батька підпоїли й приневолили розписку написати, щоб город од Івана одібрати (Грицько Григоренко); — Навіщо збуватись так швидко своєї дитини та неволити її заміж? (Л. Яновська); — На землі нашого брата значно більше, аніж пана, і ми повинні принукати його до праці, а не він нас (І. Ле); Замість науки дяк заставляє Тараса носити воду, рубати дрова, топити піч (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заставляти — заставля́ти 1 дієслово недоконаного виду заповнювати; загороджувати; ставити заставля́ти 2 дієслово недоконаного виду віддавати в заставу заставля́ти 3 дієслово недоконаного виду примусити розм. Орфографічний словник української мови
  2. заставляти — 1. (місце) захаращувати, (дорогу) загороджувати, закривати; 2. (під позику) закладати, віддавати у заклад; З. ЗАП. примушувати. Словник синонімів Караванського
  3. заставляти — I -яю, -яєш, недок., заставити, -влю, -виш; мн. заставлять; док., перех. 1》 Ставлячи що-небудь у великій кількості, покривати всю поверхню або заповнювати весь простір. 2》 Загороджувати, закривати когось, щось. 3》 діал. Ставити. II -яю, -яєш, недок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заставляти — 1. змушувати, змусити, позмушувати, вимушувати, вимусити, повимушувати, примушувати, примусити, попримушувати, силувати, зісилувати, присилувати, присилити, поприсилувати, приневолювати, приневолити, поприневолювати 2. (місце) див. загромождати Словник чужослів Павло Штепа
  5. заставляти — ЗАСТАВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., ЗАСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. заста́влять; док., перех. 1. Ставлячи що-небудь у великій кількості, покривати всю поверхню або заповнювати весь простір. Словник української мови в 11 томах
  6. заставляти — Заставля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. заставити, -влю, -виш, гл. 1) Закладывать, заложить. Оце кожух заставила та купила борошна. Харьк. 2) Заставлять, заставить, загораживать, загородить. 3) Уставлять, уставить. І стравами столи твої заставить. К. Іов. 80. Словник української мови Грінченка