заставляти
ЗАСТАВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., ЗАСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. заста́влять; док., перех.
1. Ставлячи що-небудь у великій кількості, покривати всю поверхню або заповнювати весь простір.
Тим часом дружинники повиносили до сіней великі дубові столи із світлиці, прикрили їх білою скатертю і заставили всілякою стравою й медом (Фр., VI, 1951, 77);
Поїзд заставив увесь шлях коло церкви, зайняв вигон коло цвинтаря (Н.-Лев., III, 1956, 193).
2. Загороджувати, закривати когось, щось.
Стара тремтячими руками штовхала Настю під піч, заставляючи її залізною заслінкою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 140);
Пальцем потопу не заставити! (Укр.. присл.., 1955, 287);
Двері од пекарні забив я.. та заставив кошиком (Коцюб., III, 1956, 145).
3. діал. Ставити.
Данило заставляв перемет щосуботи проти неділі і брав два пуди риби щонайменше (Смолич, Мир.., 1958, 35);
Всі взялися до обіду, бо Марина приказала: «Будем їсти, а для їх заставлю в піч» (Григ., Вибр., 1959, 247).
ЗАСТАВЛЯ́ТИ², я́ю, я́єш, недок., ЗАСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. заста́влять; док., перех. Віддавати що-небудь у заставу кредиторові для забезпечення одержуваної позички.
На все те батько не зважав І, знай, маєтки заставляв (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 14);
Вхопила Ганна свою новішу свитину, побігла до шинкарки, заставила за карбованця (Н.-Лев., І, 1956, 104);
— Коли вже інакше не може бути, то хіба застав ті дорогоцінності, але тільки застав (Вільде, Сестри.., 1958, 450).
ЗАСТАВЛЯ́ТИ³, я́ю, я́єш, недок., ЗАСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. заста́влять; док., перех., з інфін., рідше з прийм. до і спол. щоб, аби, розм. Примушувати виконувати що-небудь, ставати до якоїсь роботи.
Замість науки, дяк заставляв Тараса носити воду, рубати дрова, топити піч (Мирний, V, 1955, 309);
[Лукаш:] Чужу все до роботи заставляти не випадає… Наймички — не дочки… (Л. Укр., III, 1952, 229);
Дівчата схвильовано підганяли його, заставляли, щоб ішов, коли кличуть (Гончар, Таврія, 1952, 88);
Цими словами заставив [селянин].. людей, аби уважно слухали (Март., Тв., 1954, 183).
◊ Не заставля́ти (не заста́вити) себе жда́ти див. жда́ти.
Значення в інших словниках
- заставляти — заставля́ти 1 дієслово недоконаного виду заповнювати; загороджувати; ставити заставля́ти 2 дієслово недоконаного виду віддавати в заставу заставля́ти 3 дієслово недоконаного виду примусити розм. Орфографічний словник української мови
- заставляти — 1. (місце) захаращувати, (дорогу) загороджувати, закривати; 2. (під позику) закладати, віддавати у заклад; З. ЗАП. примушувати. Словник синонімів Караванського
- заставляти — I -яю, -яєш, недок., заставити, -влю, -виш; мн. заставлять; док., перех. 1》 Ставлячи що-небудь у великій кількості, покривати всю поверхню або заповнювати весь простір. 2》 Загороджувати, закривати когось, щось. 3》 діал. Ставити. II -яю, -яєш, недок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заставляти — 1. змушувати, змусити, позмушувати, вимушувати, вимусити, повимушувати, примушувати, примусити, попримушувати, силувати, зісилувати, присилувати, присилити, поприсилувати, приневолювати, приневолити, поприневолювати 2. (місце) див. загромождати Словник чужослів Павло Штепа
- заставляти — I. ЗАСТАВЛЯ́ТИ (віддавати у заставу кредиторові), ЗАКЛАДА́ТИ, ЗАСТАНОВЛЯ́ТИ розм., ОБТЯ́ЖУВАТИ діал. — Док.: заста́вити, закла́сти, застанови́ти. Змотався (Брагов), доти заставляв та перезаставляв свій маєток; поки довгу стало чи не більше, ніж маєтку!... Словник синонімів української мови
- заставляти — Заставля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. заставити, -влю, -виш, гл. 1) Закладывать, заложить. Оце кожух заставила та купила борошна. Харьк. 2) Заставлять, заставить, загораживать, загородить. 3) Уставлять, уставить. І стравами столи твої заставить. К. Іов. 80. Словник української мови Грінченка